29 — летняя киевская журналистка Настя Мельниченко выложила свой многолетний труд по собиранию пословиц, посвященных СРАКЕ. Да-да, именно ей родимой. Сегодня это замечательное слово всячески пытаются заменить на западенское ДУПА, но вот как быть с народным фольклором. Там СРАКУ ДУПОЙ не заменишь никак.
Если А.С.Пушкину любовь к русским сказкам привила незабвенная его няня Арина Родионовна, то Насте Мельниченко интерес к «срачной» лексике привила родная бабушка Нина Даниловна Стеценко, которая употребляла к месту и не к месту следующие выражения: «воно тобі так треба, як до сраки карі очі!», «Всраться і не жить » , «От сральня!» , «Тобі ото так шкода, як корові заднє коліно всрать», — тобто, «жінка без сраки — як село без церкви», «він такий, що я з ним на одному полі срать не сіла б», «в сраку годне», «як не срачка, то пердячка», «як голодному срать», «як у борщ срать» (про недоречність), «всрись — а покорись», «хто всрався? — невістка».
Когда внучка подросла. то с помощью интернете довела свою коллекцию «cрачных» поговорок аж до 200 с лишним!
Вот некоторые из них:
«Як півсраки з-за куща» — кажуть, коли щось погано видно чи зле виглядає.
«Вари срако борщ, а я піду на солдатів дивиться» — коли щось неякісно роблено.
«В сраці був, гімно видів» — коли людина говорить про те, про що не має поняття.
«Сери-перди-грійся» — коли щось не зроблено вчасно, а тепер хапаються, щоб швидше.
«Не хочеш срать — не мучай сраку».
«Як не гівно, то засрана тріска».
«Голою сракою по рапатій дошці» — значить, ніколи.
«Самотній, як палець в сраці».
«Коханий — сім разів у сраку пропханий».
«Як єсть, то й дупі честь, а як скупо, терпи, дупо».
«Хитра срака пердить тихо, а смердить — на все село» — про бабів-пліткарок.
«Пішов, як за море срати» — коли довго когось немає.
«Не плети гівно дівці в коси» — не наговорюй на чесну дівчину.
«Ах ти москаль в сраку граний!».
«Щоб тя гівно доганяло» — щоб не було тобі спокою.
«Їсти — не срати, можна почекати».
«Гарна, як срака навиворіт».
«Срав пес» — себто, ніц не вийде.
«Сидить, як срака в гостях» — тихо.
«Пасує, як сраці фіранки».
«Всрайся, та не дайся» — так бабці на Львівщині вчили внучок боронити дівочу честь.
«Як приємно в полі срати — розвиваютсья думки, вітер яйцями колише, жопа нюхає квітки».
Є навіть пісня про сраку: «Летить сова, летить сова кругом села,
ручки-ножки підкорчила,
хлопцям сраку вистерчила.
А ви, хлопці, а ви, хлопці, не дивуйте,
сову в сраку поцілуйте».
То есть в основе украинской ненормативной лексики лежит ЖОПА.У них все через «сраку»! Так что все, что сегодня у них происходит, этой самой любовью к сраке предначертано!