Что случилось на Украине?

[Беляев]

То-есть, его собственные слова, сказанные на камеру- это не факт того что он так сказал?
АК-100 - это не факт?

Вы хотите чтобы я все это осудил? Не буду. Не имею права. Да война это плохо. Но что поделаешь если всё это закладывалось ещё в 2004 году во время первого "май-дана". Тогда Янукович победил и причем чисто без нарушений. Я тогда голосовал за Ющенко и очень огорчился, что он проиграл. Но здесь вмешались янки, и очень много голосовавших за Ющенко этому обрадовались. Донбас же с надеждой смотрел на съезд в Северодонецке. Он надеялся на отделение от Киева, и был глубоко разочарован, когда этого не случилось. И когда после Вильнюса Киевляне выскочили на "май-дан" стало понятно кто за этим стоит, и стало также понятно что второй "май-дан" Донбасс не простит. Киевляне не смогли подождать один год до перевыборов, Янукович уже и на Донбассе имел низкий рейтинг и во второй тур он не вошёл бы. А если бы он и победил за счет фальсификаций то к Киевскому "май-дану" присоеденился бы и Донбасс и остальной юговосток. И тогда Украина не раскололась бы а наоборот объеденилась.

[Мастеров АВ]

Успокойся, Мастерок, ты не оригинален в своем великодержавном шовинизме.

Шовини́зм (фр. chauvinisme) — идеология, суть которой заключается в проповеди национального превосходства с целью обоснования права на дискриминацию и угнетение других народов.

Щовинизм был тогда, когда русских на Украине записали гражданами второго сорта.

Уже запрещали много раз.
Не помогает.

Мову запрещали?

Что ты врёшь, картавый?
В России и в СССР ни один язык не был запрещён.
Русский язык выделялся как язык межнационального общения.

Никто, никогда, ни в России, ни в СССР русский язык мове не противопоставлял.

Противопоставлять русский язык мове стали жиды после 2004-того года, когда шельмы эти власть в Киеве захватили.
Именно жиды (чтобы поссорить украинцев и русских) записали русских в граждан второго сорта и стали запрещать русский язык.

Когда это станет понятно каждому русскому и каждому украинцу, вам, жидам, (русские и украинцы вместе) устроят дополнительное обрезание.
И не только на Украине.

[Мастеров АВ]

Янукович должен объявить Чрезвычайное положение в связи с агрессией США против Украинв, и - начать мобилизацию.
Тогда ополченцы смогут взять оружие в руки и пойти освобождать Киев от жидов-самозванцев.

[mi.shka]

Попалась на глаза статья "Таймс" восьмилетней давности о первой "газовой войне".
Почти всю ее слово в слово можно перепечатать сегодня, добавив только что двигаться начали не только газовые задвижки, но и войска...

"The Times": Газовая война - не худшее преступление Путина
Нужно ли выбросить Россию из "большой восьмерки" за разжигание "газовой войны" с Украиной?
Да - если вы думаете, что тест на пригодность к членству в группе ведущих промышленных стран - это степень экономического влияния. На прошлой неделе Россия показала себя страной хрупкой, недостойной значка G8. Нефть, газ и ядерное оружие - вот и все ее имущество.
И нет, оснований для исключения России из "большой восьмерки" нет, если все претензии сводятся просто к тому, что Россия "стращает" Украину. В этих газовых войнах Россия показала себя слабой, некомпетентной и неприятной, но с полным на то правом.
Со стороны президента Путина было глупо отключать газ для Украины - но то, почему этот сценарий был почти неизбежным, можно понять: угроза отключения света в другой столице, должно быть, казалась уникально яркой демонстрацией силы.
Он допустил ошибку, сделав это, потому что этот шаг проафишировал слабость России, а не ее силу. Один взгляд на все эти карты трубопроводов, протянувшихся по Европе, должен был ответить ему на вопрос, почему. Россия нуждается в Украине и нескольких других странах для доставки своего газа. И она нуждается в них как в клиентах.
Она называет себя "энергетической супердержавой", но это явное противоречие. Посмотрите на Саудовскую Аравию. Если способность открывать и перекрывать газовые вентили - это одна из самых сильных карт, тогда их у нее немного.
Действительно, скачок цен на нефть принес России неожиданное богатство и снял угрозу парализующих дефицитов.
Однако за годы после краха Советского Союза страна не смогла использовать поток иностранных инвестиций для диверсификации промышленности, помимо энергетики. Когда эта мода на Россию пройдет и даже упрямо оптимистичные прогнозы брокеров, наконец, сменятся признанием последствий путинской авторитарной непредсказуемости для инвесторов, способность России привлекать иностранный капитал зачахнет. Жесткие действия, предпринятые на этой неделе, лишь приблизили этот день. Планы Путина сделать "энергетическую безопасность" темой годичного президентства России в "большой восьмерке" теперь выглядят просто комично.
Он, вероятно, реализует свои планы (Россия получила пост президента организации в воскресенье), однако остальные усвоили только один урок: поставщики из России ненадежны. Путин оказал такую услугу развитию атомной энергетики в Европе, о которой она и не мечтала. Возможно, он еще и не заставил Германию перейти на атомную энергию, но спровоцировал бурные дебаты в итальянском кабинете, что подтвердил на этой неделе Клаудио Скайола, министр промышленности.
Россия никогда не соответствовала критериям "большой восьмерки" из-за неразвитости своей экономики. По правде, ее не следовало впускать. Но решение о ее принятии было выражением романтической надежды в те недолгие дни, когда Россия, казалось, избрала путь демократии. Если такие произвольные клубы, как "большая восьмерка", еще для чего-то нужны, так почему бы и не для таких донкихотских жестов, которые могут служить поощрением для тех, кто отчаянно хочет стать их членами.
Как оказалось, поощрение успехом не увенчалось. Но это не значит, что Россию нужно выкинуть сейчас за чрезмерное давление и недемократическое поведение.
Действительно, многие поступки Путина в последние два года подпадают под это определение. Он усилил контроль над СМИ, над предположительно демократическими институтами и выборами. Европа и США не могут смотреть на это без тревоги. Но почти во всех комментариях на этой неделе Россию изображали злодеем, гигантом, наказывающим смелую Украину за нанесенное России оскорбление в виде жажды демократии.
Без сомнения, поведение России было недостойным. Оно нацелено, по-видимому, на то, чтобы заставить украинцев проголосовать в марте за парламент, который будет любить Россию...

(полностью здесь)
http://www.sakhalin.info/news/33846/

[Мастеров АВ]

"The Times": Газовая война - не худшее преступление Путина

Россия поставляет Украине газ, а та за него не платит.

В этом преступление Путина?

Газ Украине перекрыть, Мойша?

Перекрыть?

[mi.shka]

Вы хотите чтобы я все это осудил? Не буду. Не имею права.

Нет, не хочу. Каждый выбирает сам.
Я только показал что Путин врет, когда говорит "мыздесьнипричем".
Говорю о последствиях его действий как для Украины, так и для России.
Я имею ввиду людей, а не олигархов.
А последствия уже есть в виде разожженной ненависти. Это самое первое.
Что можно видеть даже здесь.

Да война это плохо.

Нет, конечно.
Война- это не "плохо".
Война - это СТРАШНО!
Но все поймут это только после того, когда закончится "игрище в войнушку" и начнется война.
Так устроены человеки, к сожалению.
Всем кажется что "уж мне-то ничего не будет".

Но что поделаешь если всё это закладывалось ещё в 2004 году во время первого "май-дана".

Все закладывалось много раньше- со стертой с лица земли Чечни и сотнях тысяч погибших.
Это к вопросу как в России относятся к "волеизъявлению народа".
Но вы знаете об этом только понаслышке. Вам невдомек что, случись такой "Славянск" в России- уже давно было бы "зачищено" пол- города. Вместе с "боевиками", домами и жителями.
Плевать на всех. "Конституционный порядок" важнее нескольких тысяч жизней!

Тогда Янукович победил и причем чисто без нарушений. Я тогда голосовал за Ющенко и очень огорчился, что он проиграл. Но здесь вмешались янки, и очень много голосовавших за Ющенко этому обрадовались. Донбас же с надеждой смотрел на съезд в Северодонецке. Он надеялся на отделение от Киева, и был глубоко разочарован, когда этого не случилось.

Не знаю насколько "чисто" все было. Ничего не буду говорить по этому поводу.
Здесь есть два важных показательных момента:
1. "Донбасс" ничуть не смутил тот факт, что на пост президента страны он поддержал человека с "очень средним" образованием и двумя судимостями за воровство с разбоем.
Понимаешь? Для "среднего донбассца" это вполне в порядке вещей, вписывается в его ментальность.

2. Никто не задавал себе вопрос "а что будет после "отделения от Киева"?
Самой России ни тогда, ни сейчас этот депрессивный регион и нах не нужен- она до сих пор не может вылечить свой "Кузбасский геморрой"- куда более рентабельный в плане производства.
Ну отделились- дальше что?
После месяца пламенных митингов и братания наступят будни. В смысле, когда начнут курить каждый свой табачок. И очень быстро для россиян вы опять станете все теми же "хохлами, позарившимися на их хлеб". Потому что донецкий уголь и нах никому там не нужен, своего дешевого море, а из существующих производств хорошо, если останутся влачить существование единицы.
И все это на фоне неизбежного возрастания изоляции России.

Все, что нужно Путину- это депрессивный буфер между ним и Европой с дешевой рабсилой и никакими обязательствами по социалке.
И все.

И когда после Вильнюса Киевляне выскочили на "май-дан" стало понятно кто за этим стоит, и стало также понятно что второй "май-дан" Донбасс не простит.

Ты в курсе что в Вильнюсе Янек заломил за "вступление в Европу" 150 миллиардов баксов в течение 10 лет В ВИДЕ ПОДАРКА? Что было конечно же идиотизмом для отмазки.
Но зато тут же согласился на 10 миллиардов КРЕДИТА! "от Путина"...

Киевляне не смогли подождать один год до перевыборов, Янукович уже и на Донбассе имел низкий рейтинг и во второй тур он не вошёл бы. А если бы он и победил за счет фальсификаций то к Киевскому "май-дану" присоеденился бы и Донбасс и остальной юговосток. И тогда Украина не раскололась бы а наоборот объеденилась.

Насколько я понимаю, "сидеть" ему полагалось еще полтора года, до весны 15-го.
Но ты не понимаешь что после вступления в "ТАМОЖЕННЫЙ СОЮЗ ПОЖИЗНЕННЫХ ПРЕЗИДЕНТОВ" никаких Maйданов уже не было бы больше в принципе.
Даже сама мысль об этом слове вышибалась бы вместе с мозгами.
Ты думаешь для чего все остатки Украинской армии уже были стянуты к западной границе?
Так что лет через пять на Maйдане вполне бы сиял золотом памятник Укрбаши...

Знаешь, чего как огня боятся и Путин, и Янек, и Ахметовы- Фирташи с Юрком Енакиевским?
- Они боятся того самого пакета из 40 законов, которое правительство уже внесло в Раду, и который полностью блокируется "регионалами" и коммуняками- о децентрализации власти, о разграничении полномочий, о реформировании судебной системы с выбором судей людьми на местах, о системе борьбы с коррупцией.
Это ИХ смерть.
Но они заставят умирать вас и нищенствовать дальше.

СЛАВА  БАТОНОВОМУ ЯНЕКУ!

[mi.shka]

Россия поставляет Украине газ, а та за него не платит.

В этом преступление Путина?

Газ Украине перекрыть, Мойша?

Перекрыть?

Перекрывай, придурок. Разрешаю тебе сделать это лично.

Только не делай потом круглые глаза, если после этого будут перекрыты ВСЕ нефте- и газопроводы.
Ведь, если одному можно шантажировать ценами, то другому совсем не грех трубой.
А почему нет?
Облико морале?

После этого Путин накачает всех россиян газом, чтобы все думали что они такие сытые стали, а гей-ропа наконец поймет что хохлов дешевле кормить 10 лет даром, чем сидеть на сухом пайке самой.

Все счастливы, все довольны, все свободны.
Осталось только развеять атомную пыль ровным слоем по технологии Димона Компотова.

[mi.shka]

Янукович должен объявить Чрезвычайное положение в связи с агрессией США против Украинв, и - начать мобилизацию.
Тогда ополченцы смогут взять оружие в руки и пойти освобождать Киев от жидов-самозванцев.

Ты напиши эти предложения на гербовой бумаге и отправь заказным письмом по адресу:
Москва,
Рублевка,
Янеку.

 

[Chavarga]

Щовинизм был тогда, когда русских на Украине записали гражданами второго сорта.Мову запрещали?

Что ты врёшь, картавый?
В России и в СССР ни один язык не был запрещён.
Русский язык выделялся как язык межнационального общения.

Никто, никогда, ни в России, ни в СССР русский язык мове не противопоставлял.

Противопоставлять русский язык мове стали жиды после 2004-того года, когда шельмы эти власть в Киеве захватили.
Именно жиды (чтобы поссорить украинцев и русских) записали русских в граждан второго сорта и стали запрещать русский язык.

Хронологія русифікації України. XVII - XX ст.

Сергей Замилюхин
1686 р. — Ліквідація автономії української церкви, незаконне й насильницьке приєднання Київської митрополії до Московського патріархату і встановлення Московським патріархом контролю в Україні над церквою, освітою і культурою.
1687 р. — Вимоги Москви до гетьмана України сприяти збільшенню кількості змішаних шлюбів між українцями та росіянами («Коломацькі статті»).
1689 р. — Заборона Києво-Печерській лаврі друкувати будь-які книжки без дозволу Московського патріарха.
1690 р. — «Анафема» Московського собору на «киевские новые книги» — книжки П. Могили, К. Ставровецького, І. Галятовського, Я. Барановича, А. Радивиловського, І. Славинецького та інших, писані тодішньою українською літературною мовою.
1693 р. — Заборона Московського патріарха привозити до Москви українські книжки.
1708 р., листопад — Зруйнування за наказом Петра І гетьманської столиці Батурина (з винятковою жорстокістю було замордовано всіх його мешканців — 6 тис. чоловіків, жінок і дітей, а місто дощенту зруйновано і спалено).
1709 р. — Указ Петра І про запровадження цензури при друкуванні українських книжок у Москві.
1720 р. — Указ Петра І про заборону друкування нових книжок українською мовою в Києво-Печерській та Чернігівській друкарнях, а старі книжки перед друкуванням було наказано привести у відповідність з російськими, «дабы... особливого наречия в оных не было».
1721 р. — Указ Петра І про цензурування українських книжок. Знищення Чернігівської друкарні.
1729 р. — Указ царя Петра II (внука Петра І), який зобов'язував переписати з української мови на російську всі державні постанови й розпорядження.
1755, 1766, 1769, 1775, 1786 рр. — Заборони Петербурзького синоду друкувати українські книжки.
1764 р. — Інструкція Катерини II князю О. В'яземському про посилення русифікації України, Смоленщини, Прибалтики та Фінляндії.
1764 р., 10 листопада — Указ Катерини II про ліквідацію в Україні гетьманського правління.
1769 р. — Указ синоду про вилучення в населення українських букварів та українських текстів з церковних книг.
1775 р., 3 серпня — Маніфест Катерини II «Об уничтожении Запорожской Сечи и причисления оной к Малороссийской губернии» та про закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.
1783 р., 3 травня — Указ Катерини II про закріпачення селян у Лівобережній Україні.
1784 р. — Русифікація початкової освіти в Україні.
1786 р. — Заборона церковних відправ українською мовою, запровадження російської вимови церковнослов'янських текстів. Наказ про обов'язковість «чистого российского языка» в Київській академії.
1800 р. — Наказ Павла І про запровадження в Україні будівництва церков у московському синодальному стилі й заборона церковного будівництва в стилі козацького бароко.
1817 р. — Закриття Києво-Могилянської академії.
1817 р. — Запровадження викладання польською мовою в усіх початкових і вищих народних школах Галичини, яка входила в той час до Австро-Угорської імперії. 1831 p. — Скасування царським урядом Магдебурзького права (це поклало край неросійському судочинству, виборам урядовців та місцевій автономії в Україні).
1834 р. — Відкриття Київського імператорського університету з метою русифікації «Юго-Западного края».
1847 р., березень—квітень — Розгром «Товариства св. Кирила і Мефодія» у Києві, арешт його учасників і покарання ув'язненням та засланням у віддалені губернії Росії. Посилення переслідувань української мови, літератури та культури.
1847 р., 5 квітня — Арешт і безстрокове заслання Тараса Шевченка рядовим солдатом в окремий Оренбурзький корпус за резолюцією Миколи І «під найсуворіший нагляд, із забороною писати й малювати», що було рівнозначне ув'язненню (пробув там до 2 серпня 1857 р.).
1859 р. — Заміна австро-угорською владою української абетки латинською у Східній Галичині та на Буковині.
1862 р. — Закриття українських недільних і безплатних шкіл для дорослих.
1863 р., 18 липня — Циркуляр міністра внутрішніх справ Роси П. Валуєва про заборону друкування книг українською мовою в Російській імперії («Валуєвський циркуляр»).

[Chavarga]

1869, 1886 рр. — Укази царської адміністрації про доплати чиновникам «в десяти Юго-Западных губерниях лицам русского происхождения, исключая, однако, местных уроженцев», за успіхи в русифікації України.
1876 р., 18 травня — Таємний Емський указ Олександра II про заборону ввезення з-за кордону до імперії будь-яких українських книг і брошур, заборону українського театру й друкування українською мовою оригінальних творів художньої літератури, текстів українських пісень під нотами.
1881 р. — Циркуляр міністерства внутрішніх справ на роз'яснення Емського указу всім губернаторам Росії.
1881 р. — Заборона виголошення церковних проповідей українською мовою.
1883 р. — Заборона Київським генерал-губернатором Дрентельном театральних вистав українською мовою на підпорядкованих йому територіях (Київщина, Полтавщина, Чернігівщина, Волинь і Поділля). Ця заборона діяла протягом 10 років (до 1893 р.).
1888 р. — Указ Олександра III про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення дітей українськими іменами.
1895 р. — Заборона українських книжок для дітей.
1899, 1903 рр. — Заборона української мови на Археологічному з'їзді в Києві та на відкритті пам'ятника І. Котляревському в Полтаві.
1907 р. — Закриття царським урядом української періодичної преси, конфіскація виданої в роки революції 1905—1907 рр. української літератури, репресії проти діячів української культури.
1908 р. — Указ сенату Російської імперії про «шкідливість» культурної та освітньої діяльності в Україні, «могущей вызвать последствия, угрожающие спокойствию и безопасности».
1910 р. — Циркуляр П. Столипіна про заборону створення «инородческих товариществ, в том числе украинских и еврейских, независимо от преследуемых ими целей».
1914 р., березень — Заборона царським режимом святкування 100-річчя від дня народження Т. Шевченка.
1914 р., вересень — Арешт і страта відступаючими австрійцями та угорцями сотень українців без слідства й суду за підозрою в проросійських симпатіях (30 тис. галичан і буковинців було інтерновано в концтаборах).1914 p. — Указ Миколи II про скасування української преси. Заборона в окупованих російською армією Галичині та на Буковині вживання української мови, друкування книг, газет і журналів українською мовою. Розгром товариства «Просвіта», зруйнування бібліотеки Наукового товариства імені Шевченка. Депортація багатьох тисяч свідомих українців до Сибіру.
1918 р., 7 січня — Наступ більшовицьких військ під проводом В. Антонова-Овсієнка на Лівобережжя й Південну Україну.
1918 р., 29 січня — Битва під Крутами між 4-тисячною більшовицькою армією М. Муравйова та 300 національно свідомими київськими студентами (всі юнаки загинули в нерівній борні).
1918 р., 11 листопада — Румунські війська захопили Чернівці, а згодом — і решту Північної Буковини.
1918 р., листопад — Польські війська окупували Лемківщину, Надсяння, Холмщину та Підляшшя.
1918 р., 21 листопада — Поляки захопили Львів.
1918 р., 28 листопада — Скликаний румунами «Генеральний конгрес Буковини» проголосив злуку Буковини з Румунією.
1918 р., початок грудня — Другий наступ більшовицьких військ на Україну.
1918 р., 18 грудня — Французько-грецький десант в Одесі.
1919 р., січень—березень — Війська Антанти захопили Південно-Західну Україну з м. Одесою, Миколаєвом, Херсоном.
1919 р., 15 січня — Чеські війська захопили Ужгород.
1919 р., 23—31 січня — Хотинське повстання проти румунської окупації Бессарабії.
1919 р., травень—червень — Окупація Східної і Південної України військами А. Денікіна.
1919 р., 31 серпня — Захоплення Києва денікінцями.
1919 р., жовтень — Армія А. Денікіна зайняла Правобережну Україну.
1919 р., 7 листопада — Початок третього наступу більшовиків на Україну (до середини лютого 1920 р. вони витиснули війська А. Денікіна з України).
1919 р., 16 грудня — Більшовики втретє захопили Київ.
1920 р., 20 січня — Скасування поляками Галицького Крайового Сейму та Крайового Виділу і поділ Галичини на 3 воєводства. Заборона української преси, підпорядкування шкільництва польському міністерству освіти.
1920 р., 26 травня — Контрнаступ більшовиків на Україну (12 червня вони зайняли Київ, у липні— серпні — майже всі українські землі, за винятком Галичини).

[Chavarga]

1921 р., серпень — Більшовики розгромили загони Н. Махна.
1921 р., 22 листопада — Розстріл більшовиками 359 полонених бійців армії УНР під проводом Ю. Тютюнника під м. Базар на Житомирщинні.
1921—1923 рр. — Голод у степових районах України, спричинений політикою «воєнного комунізму» та продовольчою розверсткою на селі, унаслідок якого загинуло до 1,5 млн. селян.
1924 р., 26 липня — Прийняття в Румунії закону, на підставі якого українців проголошено тими румунами, що «забули свою рідну мову». Посилена румунізація всіх видів шкільної освіти (завершена 1927 р.).1924 р., 31 липня — Заборона української мови в польських державних та самоуправних установах Західної України.
1926 р., 25 травня Вбивство С. Петлюри в Парижі.
1929 р., вересень — Арешт визначних діячів української науки, культури й УАПЦ за «належність» до вигаданих ОДПУ Спілки Визволення України (СВУ) та Спілки Української Молоді (СУМ).
1929—1930 рр. — Перша фаза колективізації й «розкуркулення» в Україні. Виселення сотень тисяч українських заможних селян до Сибіру та на Далекий Схід.
1930 р., 28—29 січня — Надзвичайний Церковний Собор у Києві ліквідував УАПЦ і Всеукраїнську Православну Церковну Раду (ВПЦР). Арешт митрополита М. Борецького та інших церковних діячів.
1930 р., 9 березня—19 квітня — Судовий процес у Харкові над 45-ма діячами української науки, літератури, культури, УАПЦ за належність до так званої «Спілки Визволення України» (СВУ).
1930 р., вересень—листопад — «Пацифікація» (жорстокі репресивні акції за наказом Ю. Пілсудського проти українського населення та провідних діячів українського політичного і культурного життя) в Галичині. Нищення українських культурних установ, кооперативів, масові арешти.
1931 р., лютий — Арешти колишніх діячів УНР (В. Голубович, П. Христюк, М. Шраг та ін.).
1931 р., лютий Депортація М. Грушевського до Москви.
1932 р., 23 квітня — Постанова ЦК ВКП(б) про ліквідацію літературних організацій і утворення єдиної Спілки письменників СРСР.
1932 р., 7 серпня — Ухвалення ЦК ВКП(б) і Раднаркомом СРСР закону «Про охорону соціалістичної власності», який за «присвоєння» селянами навіть жмені колгоспного зерна карав розстрілом або концтабором.
1932 р., 23 грудня — Поляки стратили бойовиків ОУН В. Біласа і Д. Данилишина.
1933 р., 13 травня — Самогубство М. Хвильового як протест проти погрому більшовицьким керівництвом української культури.
1933 р., 7 липня — Самогубство М. Скрипника, доведеного до відчаю більшовицькою владою.
Кінець 1932 — весна 1933 року — Організація більшовицьким режимом штучного голодомору в Україні, унаслідок якого загинуло 8 млн. українських селян. Масове переселення росіян у вимерлі українські села.
1933 р. — Погром українців на Кубані.
1933 р., 22 листопада — Постанова ЦК КП(б)У про припинення українізації.
1934—1941 рр. — Знищення архітектурно-культурних пам'яток у різних містах України, арешт і страта 80% української інтелігенції.
1934 р., 18 червня — Створення польським урядом концентраційного табору в Березі-Картузькій, у якому перебувало значна кількість українських політичних діячів.
1934 р., 13—15 грудня — У зв'язку з убивством С. Кірова засудження до розстрілу діячів української культури, серед яких — письменники Г. Косинка, К. Буревій, Д. Фальківський, О. Близько, І. Крушельницький та ін.
1936 р., 13 січня — Варшавський процес над 12-ма членами ОУН, звинувачених у вбивстві Б. Пєрацького. Засудження керівників ОУН С. Бандери, М. Лебедя та М. Карпинця до смертної кари.
1936 р., квітень — Арешт і розстріл Ю. Коцюбинського як нібито керівника українського троцькістського центру.
1936 р., жовтень — 1938 р., листопад — Чергова чистка КП(б)У і масовий терор в Україні (так звана «єжовщина»).
1937 р., 19—20 квітня, 23 червня — Два політичні процеси румунського військового суду над українськими націоналістами на Буковині, яких було звинувачено в революційній діяльності та в заперечуванні законності румунської влади над українськими землями.
1937 р., 30 серпня - Самогубство голови уряду УРСР П. Любченка.
1937 р., друга половина — Ліквідація майже всього складу уряду УРСР і всього ЦК КП(б)У.
1937 р., листопад — Масовий розстріл ув'язнених на Соловках українських письменників та інших діячів української культури (до 20-річчя жовтневого перевороту).
1938 р. — Сталінська постанова «Про обов'язкове вивчення російської мови в національних республіках СРСР».
1938 р., 24 квітня — Впровадження російської мови як обов'язкової в усіх школах України.
1938 р., 23 травня — Вбивство Є. Коновальця більшовицьким агентом у Роттердамі.
1938 р. — Посилення русифікації України у зв'язку з рішеннями XIV з'їзду КП(б)У 13—18 червня.
1939 р. — Розгром польською владою української православної церкви на Холмщині (знищено 189 церков, а 149 було передано римо-католикам).
1939—1941 рр. — Широкомасштабні репресії органів ДКВС проти українців західних областей. Масові депортації українського населення у віддалені райони СРСР.

[Chavarga]

1941 р., січень «Процес 59» членів ОУН у Львові.
1941 р., 22 червня — Початок Великої Вітчизняної війни. Захоплення німцями Львова (30 червня), Галичини (липень), згодом — усієї України (19 вересня — Києва, 26 жовтня — Одеси, 24 жовтня — Харкова, у липні—серпні 1942 р. — Слобожанщини й Кубані). У ході війни на фронтах загинуло 8,8 млн. українців (загальні втрати України у Другій світовій війні становлять 17 млн. осіб), зруйновано 30 тис. сіл та 870 міст, знищено щонайменше 45% економіки.
1941 р., 12 липня — Арешт німецькими фашистами організаторів Українського Державного Правління у Львові на чолі з Я. Стецьком, а згодом — і С. Бандери (перебував у концтаборі до вересня 1944 р.).
1941 р., кінець липня — серпень — Знищення більшовиками під час відступу радянських військ до 15 тис. українських політичних в'язнів, що перебували у в'язницях Львова, Золочева, Дубна, Рівного, Луцька, Києва, Харкова та інших міст. Розстріл у Києві агентами НКВД групи видатних діячів української культури, серед яких — українська письменниця й громадська діячка Л. Старицька-Черняхівська, оперний співак М. Донець та ін. Депортація відомих українських діячів у віддалені райони СРСР, під час якої багато з них загинуло або були знищені НКВД (В. Свідзінський, І. Юхименко, А. Кримський, К. Студинський, П. Франко та ін.).
1941 р., 1 серпня — Включення німцями Галичини до Генеральної Губернії (дистрикт Галичина).
1941 р., 19 серпня — Передача Румунії української території між Дністром і Бугом (так звана «Трансністрія») на підставі німецько-румунського договору.
1941 р., 20 серпня — Створення Рейхскомісаріату України на чолі з Е. Кохом зі столицею в м. Рівному.1941 р., 30 серпня — Вбивство в Житомирі провідних членів ОУН О. Сеника та М. Сціборського.
1941 р., 15 вересня — Масовий арешт німецькими фашистами членів ОУН С. Бандери. Початок підпілля й активної боротьби ОУН проти німецько-фашистських окупантів.
1941 р., грудень — Арешт і розстріл (у лютому 1942 р.) в Києві німецькими фашистами групи українських націоналістів, у тому числі поетеси Олени Теліги.
1942 р., 13 лютого — Початок примусового вивезення українців («остарбайтерів») з центральних і східних областей на роботу до Німеччини (протягом 1941—1944 рр. було вивезено до 2,5 млн. осіб).
1942 р., 25 липня — Німецькі фашисти розстріляли в Києві крайового провідника ОУН С. Банд ери Д. Мирона-Орлика.
1942 р., 25 липня — Три військові угорські суди над приблизно 150 членами націоналістичного підпілля на Закапратті.
1944 р., червень — У німецькому концтаборі Шаксенгаузен закатовано українського письменника Олега Ольжича-Кандибу (сина О. Олеся).
1944—1955 рр. — Каральні акції органів НКВД СРСР проти українських сил опору, в процесі яких було вбито понад 150 тис. бійців УПА та ОУН, заарештовано понад 100 тис. і депортовано до Сибіру понад 200 тис. осіб із західних областей України.
1945 р., Ув'язнення українських греко-католицьких владик з митрополитом Й. Сліпим.
1946 р., 8—10 березня — Ліквідація греко-католицької церкви і підпорядкування її Російській православній церкві.
1946 р., березень — Закритий судовий процес у Києві над греко-католицькою церковною ієрархією на чолі з митрополитом Й. Сліпим.
1946 р., 24 серпня — Постанова пленуму ЦК КП(б)У «Про перекручення і помилки у висвітленні історії української літератури у «Нарисі історії української літератури», різка критика часописів «Вітчизна» і «Перець» (ця постанова була згодом підтверджена XVI з'їздом КП(б)У 25—26 січня 1949 р.).

[Chavarga]

1946—1949 рр. — Ліквідація російськими шовіністами українських культурних здобутків під час Другої світової війни («ждановщина»).
1947 р., 3 березня — Призначення Л. Кагановича першим секретарем ЦК КП(б)У і нова «чистка» серед українських культурних кадрів, звинувачених в «українському буржуазному націоналізмі».
1947 р., квітень—травень — Депортація лемків та українців з Холмщини до північної та західної Польщі (операція «Вісла»).
1949 р. — Чергова «чистка» в КП(б)У у зв'язку з рішеннями її XVI з'їзду 25—28 січня (за звинуваченням в українському націоналізмі від січня 1949 р. до вересня 1952 р. було виключено з партії 22 175 її членів).
1949 р., 28 серпня — Скасування уніатської греко-католицької церкви на Закарпатті на релігійному з'їзді в Мукачеві.
1950 р.,. 5 березня — У сутичці із загонами МВД біля м. Львова загинув головний командир УПА Т. Чупринка (Р. Шухевич).
1950 р., 28 квітня — Скасування унії на Пряшівщині (Чехословаччина).
1951 р., 2 липня — Погромні статті в московській газеті «Правда» проти «націоналістичних ухилів в українській літературі» (різка критика вірша В. Сосюри «Любіть Україну» та лібрето опери «Богдан Хмельницький» О. Корнійчука і В. Василевської).
1954 р., 23—26 березня — XVIII з'їзд КПУ схвалив набір юнаків і дівчат з України на Сибір і до Казахстану для освоєння цілинних і перелогових земель (протягом 1952—1956 рр. туди виїхало приблизно 100 тис. осіб).
1954 р., 7 липня — Таємна постанова ЦК КПРС про посилення антирелігійної пропаганди.
1957—1961 рр. — Посилені антирелігійні акції в УРСР, ліквідація приблизно половини церковно-релігійних установ (парафій, монастирів, семінарій).
1958 р., 12 листопада — Постанова Пленуму ЦК КПРС «Про зміцнення зв'язку школи з життям і про дальший розвиток народної освіти», на основі якої Верховна Рада УРСР ухвалила закон від 17 квітня 1959 р., спрямований на посилену русифікацію України (зокрема, про необов'язкове, а «за бажанням батьків» вивчення української мови в російських школах України).
1959 р., 15 жовтня — Убивство С. Бандери агентом КДБ Б. Сташинським.
1961 р., січень — Закритий суд у Львові над членами Української Робітничо-Селянської Спілки (Л. Лук'яненко, І. Кандиба, С. Вірун та ін.), які обстоювали право виходу УРСР зі складу СРСР. Засудження Л. Лук'яненка до смертної кари.
1961 р., жовтень — Прийняття нової програми КПРС її XXII з'їздом, яка проголошувала політику «злиття націй» і подальшу русифікацію союзних республік.
1962 р. — Судовий процес над 20 членами Львівського Українського Національного Комітету, чотирьох з яких було засуджено до розстрілу.
1963 р. — Підпорядкування національних Академій наук союзних республік московській Академії наук СРСР.
1964 р., 24 травня — Умисний підпал Державної Публічної Бібліотеки АН УРСР у Києві; протест громадськості (самвидавний матеріал «З приводу процесу над Погружальським»).
1965 р., серпень—вересень — Перша велика хвиля арештів українських діячів в Україні (Богдан і Михайло Горині, П. Заливаха, С. Караванський, В. Мороз, М. Осадчий, А. Шевчук та ін.)
1967 р., З серпня — Арешт В: Чорновола (був засуджений на 3 роки ув'язнення в таборах суворого режиму).
1968 р., 26 листопада, 14 грудня — Зумисні підпали у Видубицькому монастирі в Києві.
1969 р., червень — Лист українських політичних в'язнів (М. Гориня, І. Кандиби, Л. Лук'яненка) до Комісії охорони прав людини в ООН про отруювання політв'язнів.
1970 р., січень — Судовий процес проти І. Сокульського, М. Кульчицького В. Савченка — ініціаторів «Листа творчої молоді Дніпропетровська» проти русифікації.
1970 р., 28 листопада — Трагічна смерть (убивство) української художниці А. Горської у Василькові на Київщині.
1971 р., 22 травня — Виступ А. Лупиноса біля пам'ятника Т. Шевченкові в Києві і його арешт.
1971 р., 17 червня — Помер у таборі Дубровлагу український політичний в'язень М. Сорока.
1971 р., літо — Нищення могил Українських січових стрільців на Янівському цвинтарі у Львові.
1972 р., січень—травень — Друга велика хвиля арештів в Україні [В. Чорновіл, Є. Сверстюк, І. Світличний, І. Дзюба, М. Осадчий, В. Стус, І. Калинець, І. Стасів-Калинець, о. В. Романюк (згодом — патріарх Володимир УПЦ КП), Н. Світлична, Ю. Шухевич та ін.].
1972 р., травень — Усунення з посади першого секретаря ЦК КПУ П. Шелеста за український націоналізм; чистка керівних кадрів КПУ.1977 р., 5 лютого — Арешт членів Української Гельсінської групи (УГГ) М. Руденка й О. Тихого; суд над ними 23 червня — 1 липня і вирок М. Руденкові 7 років ув'язнення та 5 років заслання й О. Тихому відповідно 10 та 5 років.
1977 р., 4 квітня — Арешт членів УГГ М. Матусевича і М. Мариновича (засуджені 23—30 березня 1978 р. на 7 років ув'язнення в таборах суворого режиму і 5 років заслання).
1977 р., 12 грудня — Другий арешт Л. Лук'яненка в Чернігові (був засуджений у липні 1978 р. на 10 років ув'язнення і 5 років заслання).

[Chavarga]

1978 р., 11 листопада — Директива колегії Міністерства освіти УРСР «Удосконалювати вивчення російської мови в загальноосвітніх школах республіки» (посилення русифікації).
1979 р., березень—жовтень — Нові арешти українських діячів в Україні: О. Бердника (6 березня), Ю. Бадзя (23 квітня), Ю. Литвина (6 серпня), М. Горбаля (23 жовтня) та ін. (усі вони були засуджені до максимальних строків ув'язнення в таборах суворого режиму й заслання у віддалені райони Росії).
1979 р., 18 травня — Загадкове вбивство композитора В. Івасюка біля Львова.
1979 р., 29 травня — Ухвала Ташкентською конференцією нових русифікаторських заходів щодо неросійських народів СРСР.
1980 р., червень — Арешт засновника УГГ Оксани Мешко.
1981 р. — Арешт українських політичних діячів С. Набоки, Л. Мілявського, Л. Лохвицької.
1983 р. — Постанова ЦК КПРС про посилення вивчення російської мови в школах і виплату 16% надбавки до платні вчителям російської мови та літератури («Андроповський указ») та директива колегії Міністерства освіти УРСР «Про додаткові заходи по удосконаленню вивчення російської мови в загальноосвітніх школах, педагогічних навчальних закладах, дошкільних і позашкільних установах республіки», спрямована на посилення русифікації.
1984 р. — Померли в таборах О. Тихий, Ю. Литвин, В. Марченко.
1985 р., 4 вересня — У концтаборі помер поет В. Стус.
1986 р., 26 квітня — Катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції (побудованій за рішенням Москви всупереч протестам українських учених і широкої громадськості), яка призвела до тяжких наслідків, рівнозначних геноциду.
1989 р. — Постанова Пленуму ЦК КПРС про єдину офіційну загальнодержавну мову [російську] в СРСР.
1990 р., квітень — Постанова Верховної Ради СРСР про надання російській мові статусу офіційної мови в СРСР.


З.Ы.
Этот материал взят из форума РУН -русскоязычных украинских националистов. http://форум.рун.укр

От себя добавлю, что в советские времена за возложение цветов к памятнику Шевченко в день его рождения вызывали в КГБ, партийных выгоняли из партии, госслужащих увольняли с работы под любым приводом. Очень немногие позволяли себе возложить цветы, преимущественно студенты. В некоторых фильмах положительный украинец разговаривал только на русском языке, украинец-дурачок - только на украинском. До недавнего времени (до смены власти) по украинскому ТВ показывали сериал, где все положительные герои пользуются русским языком, и только главный герой Виталька и его мама - на украинском. Подобные примеры можно приводить тысячами.

[azsxdc]

Киевляне не смогли подождать один год до перевыборов, Янукович уже и на Донбассе имел низкий рейтинг и во второй тур он не вошёл бы. А если бы он и победил за счет фальсификаций то к Киевскому "май-дану" присоеденился бы и Донбасс и остальной юговосток. И тогда Украина не раскололась бы а наоборот объеденилась.

.
Святая наивность. Пообещали бы в очередной раз русский, пару грн к пенсии и гречки, основных конкурентов по тюрьмам, нарисовали себе проценты как в Крыму и снова воруй промышленными масштабами

[evilimp]

"писані тодішньою українською літературною мовою" в 1690 

Совсем охренели.

[Herodotus]

2014 р., 22 лютого - асистоване самовбивство Української держави в її сучасних межах. Знаряддя самовбивства - летальна доза Maidan-у. Асистенти: США та ЄС. Requiescet in pace.

[azsxdc]

2014 р., 22 лютого - асистоване самовбивство Української держави в її сучасних межах. Знаряддя самовбивства - летальна доза Maidan-у. Асистенти: США та ЄС. Requiescet in pace.

россия отжала крым, а виноваты nиндocы. Маразм

[Herodotus]

россия отжала крым, а виноваты юсанецы. Маразм

Не надо было раздавать майдаунам сомнительное печенье и мешать Овощу разогнать буйных стандартными цивилизованными методами (скажем, как их гоняют в Великобритании, Германии, Канаде, Франции и США)  - и даже Крым был бы всё ещё в составе Украины. А теперь поздно: доктор сказал - в морг.   

[Tea]

Дело в том, что и Вы ,как и самобъявившиеся власти Киева две Конституции смешали в одно и пользуете то, что выгодно..даже если взаимноисключающееся.Например в одной конституции до 2004 года назначается  и.о.премьер, а от 2004 уже председатель Рады..захватив власть путем вооруженного переворота на м.айдане, власти отменили ту часть что пишет премьер - и.о., Турчинов сам себя назначил и.о.Рады и затем и.о. президента, и потом начали скакать с пунктов одной конституции на другую 2004 госда, используя те пункты, , которые удобны им.Это создает законодательный хаос.  Они ввели конституцию до 2004 года, а там от 6 по 8 и от 10 по 13 запрещено, но В, опять цитируете что и.о.имеет право.Нет, и.о. не имеет право по т.18 и т.17.Это только с решения парламента, а не по собственной инициативе. Потому и убили Турчинов и Яценюк Рыбака, чтобы стать и.о-председателя Рады, но забыли что только парламент дает право и.о. принимать на себя функции главнокомандующего. У него есть представительские функции, но Верховным главнокомандующим он не является.В спешке занять власть  забыли даже подтвердить импичмент президента Януковича, а конституция гласит что необходимо соблюсти ряд процедур подтверждения импичмента.... ......Задним числом будет уже антизаконно.
    Но вот что не имеет право И.О:
  Статья 112. В случае досрочного прекращения полномочий Президента Украины в соответствии со статьями 108 , 109 , 110 , 111 настоящей Конституции исполнение обязанностей Президента Украины на период до избрания и вступления на пост нового Президента Украины возлагается на Председателя Верховной Рады Украины . Председатель Верховной Рады Украины в период исполнения им обязанностей Президента Украины не может осуществлять полномочия , предусмотренные пунктами 2 , 6-8 , 10-13 ,. 22 , 24 , 25 , 27 , 28 статьи 106 Конституции Украины .
Статья 106. Президент Украины :
2 ) обращается с посланиями к народу и с ежегодными и внеочередными посланиями к Верховной Раде Украины о внутреннем и внешнем положении Украины ;
6 ) назначает всеукраинский референдум относительно изменений Конституции Украины в соответствии со статьей 156 настоящей Конституции , провозглашает всеукраинский референдум по народной инициативе;
7 ) назначает внеочередные выборы в Верховную Раду Украины в сроки , установленные настоящей Конституцией;
8 ) прекращает полномочия Верховной Рады Украины в случаях , предусмотренных настоящей Конституцией;
10 ) вносит в Верховную Раду Украины представление о назначении Министра обороны Украины , Министра иностранных дел Украины ;
11 ) назначает на должность и освобождает от должности с согласия Верховной Рады Украины Генерального прокурора Украины
12 ) назначает на должности и освобождает от должностей половину состава Совета Национального банка Украины ;
13 ) назначает на должности и освобождает от должностей половину состава Национального совета Украины по вопросам телевидения и радиовещания ;
22 ) назначает на должности и освобождает от должностей треть состава Конституционного Суда Украины ;
24 ) присваивает высшие воинские звания , высшие дипломатические ранги и иные высшие специальные звания и классные чины;
25 ) награждает государственными наградами ; устанавливает президентские отличия и награждает ими ;
27 ) осуществляет помилование ;
28 ) создает в пределах средств , предусмотренных в Государственном бюджете Украины , для осуществления своих полномочий консультативные , совещательные и другие вспомогательные органы и службы ;
 
   Вы же вынесли не все пункты и присвоили их, как президенту, исполняющему обязанности.
И еще раз повторю:и.о.присвоил себе роль главнокомандующего, создав хаос в законодательстве.
 И еще одно:Вооруженные Силы Украины и иные воинские формирования никем не могут быть использованы для ограничения прав и свобод граждан либо с целью свержения конституционного строя, устранения органов власти или препятствования их деятельности.
   И еще://По обращению Верховной Рады Украины Конституционный Суд Украины дает заключение о соблюдении конституционной процедуры расследования и рассмотрения дела о смещении Президента Украины с поста в порядке импичмента.//(это не было в спешке соблюдено тоже), то есть Верховная Рада САМА объявила импичмент Януковичу, без доказательств, без рассмотрения, без передачи Конституционному суду, не соблюдя всех процедур импичмента президента.Задним числом это будет противозаконно.
        Конституцию 2004 года ввели исключительно для Крыма..из-за Крыма, забыв, что  допускают большую ошибку введя и это:Выборы проходят по пропорциональной системе - по партийным спискам.   То есть народа лишают права выбирать САМИМ депутатов,  создав этой конституцией  тем самым коррупцию в рядах партий, за деньги покупать место депутата, проходить по списку в парламент за деньги..