Була ж колись наша ненька
Щаслива, єдина,
Називали нашу неньку
Вільна Україна.
А як почали тую неньку
По куткам розносить,
Як повія обірвана
Милостиню просить.
Каже дайте не минайте,
Бо діти голодні,
Голодують бідолашні
І у великодні.
Щоб повія не брехала
Хай Їй буде пусто,
Замісили референдум
І круто і густо.
І народ, як очманілий
Пре голосувати,
Бо свободу обіцяли
Принести до хати.
Ще казали, що сметана
В хаті кожній буде,
Буде сало з пирогами,
Що бог не забуде.
Як казали, так зробили,
Що вам тут сказати,
І у кума і у свата
Вже ростуть палати,
Ну, а ті, що за сметану
Йшли голосувати,
Їх у дурні всіх пошили,
Нічого сказати!!!