"КРАЙНЯ ХАТА" для друзей.

[Nestor]

Очень люблю эту песню.

Хроника капитана Блада - один из самых романтичных романов .  


                   

[Рокош]

21 лютого — свято унікальне. Винятковість; його в тому, що воно є і спільним, і водночас вузько родинним для людей, яких об`єднала спільна історична доля в єдиний моноліт— народ. Це свято — День рідної мови.
У Святому Письмі сказано: «Спочатку було Слово». Для кожної людини воно завжди спочатку. Немає народу, байдужого до рідної мови, до своєї землі, тієї, на якій він народився й живе. Немає в жодній мові й нерідних слів. Батьківська хата, материнська мова, рідна земля — словосполучення, що несуть у собі величезний почуттєвий заряд. І нехай кожна доба, кожний народ наділяє образ своєї Вітчизни індивідуальними ознаками-атрибутами, мотив рідного слова в тому магнітному полі присутній постійно.

Мова — одне з багатьох див, створених людьми. Вона віддзеркалює душу народу, його історію. Бувають такі си¬туації, коли навіть звучання рідного слова стає причиною особливого душевного стану, емоційного збудження будь-якої людини, не кажучи вже про тих, хто наділений, емоційно-образним баченням світу. Тож нехай наші почуття на сьогоднішньому святі стануть не тільки емоційними, а і яскраво колоритними й незабутніми.

Як гул століть, як шум віків,
Як бурі подих — рідна мова,
Весняних пахощі листків,
Сурма походу світанкова,
Неволі стогін, волі спів,
Життя духовного основа.


О рідне слово, хто без тебе я?
Німий жебрак, старцюючий бродяга,
Мертвяк, оброслий плиттям саркофага,
Прах, купа жалюгідного рам`я.


І тобі рости й не в`януть зроду,
Квітувать в поемах і віршах,
Бо в тобі—великого народу
Ніжна і замріяна душа. 

[Оmega]

[/font]РІДНА МОВА
Спитай себе, дитино, хто ти є,
І в серці обізветься рідна мова;
І в голосі яснім ім’я твоє
Просяє, наче зірка світанкова.

З родинного гнізда, немов пташа,
Ти полетиш, де світу далечизна,
Та в рідній мові буде вся душа
І вся твоя дорога, вся Вітчизна.

У просторах, яким немає меж,
Не згубишся, як на вітрах полова.
Моря перелетиш і не впадеш,
Допоки буде в серці рідна мова.
Д. Павличко

[Оmega]

[kio]

[Nestor]

Мова рідна моя, ти, як море безкрає,
Лексиконам твоїм кінця-краю немає.
В тобі мудрість віків, в тобі сила народу,
В тобі пам’ять сердець українського роду.

Ти, як спів солов’я, ти, як сонце ласкава,
В теплих хвилях твоїх дітей мати плекала.
В тобі щирість душі і безсмертя народу,
В тобі радість і біль самобутнього роду.

Я люблю тебе мово моя калинова,
Ти чаруєш мене і закохуєш знову.
Ми без тебе неначе ті сироти-діти,
Яких нічим потішить і нічим зігріти.

Рідна мово моя, ти, як річка бурхлива,
У народу твого душа не зрадлива.
В тобі наше життя, в тобі наше кохання,
Гордість наша в тобі і тобі шанування.

Ти єдина така, ти барвінок, що в’ється,
Ти солодкий нектар, що на душу проллється.
Ти є Вічність, ти Світ, ти окраса народу,
І без тебе нема Українського роду.

[Рокош]

[Оmega]

Аяяяяй!

[Nestor]

Аяяяяй!

[Оmega]

Г.Сковорода

Не искал ни жилища, ни пищи,
В ссоре с кривдой и с миром не в мире,
Самый косноязычный и нищий
Изо всех государей Псалтыри.

Жил в сродстве горделивый смиренник
С древней книгою книг, ибо это
Правдолюбия истинный ценник
И душа сотворенного света.

Есть в природе притин своеволью:
Степь течет оксамитом под ноги,
Присыпает сивашскою солью
Черствый хлеб на чумацкой дороге,

Птицы молятся, верные вере,
Тихо светят речистые речки,
Домовитые малые звери
По-над норами встали, как свечки.

Но и сквозь обольщения мира,
Из-за литер его Алфавита,
Брезжит небо синее сапфира,
Крыльям разума настежь открыто.

[Оmega]

Григорій Савич Сковорода (народився 22 листопада (3 грудня) 1722 — помер 29 жовтня (9 листопада) 1794) — український просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог.

Освіту здобув у Києво-Могилянській академії. Переслідуваний світськими та духовними властями з 1770-х років вів життя мандрівного жебракуючого філософа. У філософських діалогах і трактатах біблейська проблематика переплітається з ідеями платонізму та стоїцизму. Зміст людського існування — подвиг самопізнання.

Велич і безсмертя Григорія Савича Сковороди полягає в тому, що в глуху пору національного гніту, жорстоких утисків українського народу самодержавною Росією він став на захист співвітчизників і проголосив: “А мій жребій із голяками”.

[Antediluvian]

Да вот делать больше нехер.

Кстати, официальным языком форума является русский, если что.

[Nestor]

Да вот делать больше нехер.

Учи украинский язык ! 

[Antediluvian]

Учи украинский язык ! 

А зачем он мне?

[Рокош]

Аяяяяй!

Привет.
Где пропадала?
Просю пардону !!!

[Nestor]

А зачем он мне?

Потом узнаешь .

[Antediluvian]

Потом узнаешь .

Ровно с этой же целью ты можешь заняться изучением суахили. Очень, очень актуальный язык.  +@>

[Оmega]

Привет.
Где пропадала?
Просю пардону !!!

Привет!
По работе ездила.

[Nestor]

Ровно с этой же целью ты можешь заняться изучением суахили. Очень, очень актуальный язык.  +@>

Этим ты будешь заниматся в свободное время от изучения украинского , если будет свободное время .
-------------------------------
Как будет по украински галстук ?
Не будешь знать , то тибе за это пыку намылят в Киеве .  +@>

[Оmega]

Максимилиан Волошин
Краткая биографияКириенко-Волошины – казаки из Запорожья. По материнской линии – немцы, обрусевшие с ХVIII века.
Родился в Киеве 16 мая 1877 года в Духов день.
С 4-х лет – Москва из фона «Боярыни Морозовой». Жили на Новой Слободе у Подвисков, там, где она в те годы как раз и писалась Суриковым в соседнем Первое впечатление русской истории, подслушанное из разговоров старших – «1-ое марта».
Любил декламировать, ещё не умея читать. Для этого всегда становился на стул: чувство эстрады.
С 5лет – самостоятельное чтение книг в пределах материнской библиотеки. Уже с этой поры постоянными спутниками становятся: Пушкин, Лермонтов и Некрасов, Гоголь и Достоевский, и немногим позже –Байрон и Эдгар По.
Обстановка: окраины Москвы- мастерские Брестской железной дороги, Ваганьково и Ходынка. Позже - Звенигородский уезд: от Воробьевых гор и Кунцева до Голицына и Саввинского монастыря.