Народе України! Хочу донести до Вас та до Юлі ці строки свого брата:
Ми вільні!
Придивіться навкруги, що ми робим, як живем!
В болоті зради, крові, сліз, до чого ж ми дойдем?!
Коли сусіди між собою за дурниці роздираються!
Коли син з батьком біля пляшки самогонки кров"ю заливаються!
Коли мамаша малолітня, дитину в мусор викидає!
Коли згвалтована по-звірськи, жінка самогубство вибирає!
Та що ж це робиться, та скільки можна?!!!
Ми українці, і дорогоцінна людина кожна!
А ми нищем один одного, не моргаючи оком!
Але забули, що ходим, що ходим під одним Богом!
Проснись Україно! Відкрий широко очі!
Щоб добитись правди, "пахати" треба до ночі!
Ставати пліч-о-пліч, разом до бою!
Бо ми куєм самі свою долю!
Ми погрязли в корупції, і не вважаєм це за погане!
Для досягнення цілі, роздаєм хабарі старанно!
Але невже так добре, коли суди, прокуратура!
МВС, політики, і інша, так звана, "професура"!
За д"явольські гроші, яким продали свої душі!
Нищать життя наше, та що це таке, друзі?!
Коли суддя з "пикою" ширшою ніж мої двері!
Виносить рішення бо отримав "зелені"!
Коли заплакана мама, вимагає покарання!
Бо згвалтованій дочці, щодня роблять переливання!
А продажний суддя, з усмішкою диявола!
Плює їй в душу, бо з ним недоторкана мантія!
Коли група осіб, до смерті скалічила Вашого сина!
Та складу злочину не вбачає "прокурорська скотина"!
І таких випадків - дисятки тисяч!
Невинних людей на зонах калічать!
А бандити з насмішкою продовжують жити!
Та нехай пам"ятають, падонки, що за все треба платити!
Невже нам хочеться так далі жити?!
Цей "безпрєдєл" державний не повинні терпіти!
Не ми раби для суддів, прокурорів!
Політиків та інших "зажратих" органів!
Вони - слуги наші, так "говорять" закони!
Але чомусь все навпаки, як забобони!
Бо винуваті ми самі, і маємо рани!
Коли голосуємо за "кримінальні клани"
Які використовують нас як "хлам"!
Створюючи в країні нам балаган!
Невже нічого ми не навчились?!
Коли п"ятнадцять років на них молились!
Коли терпіли знущання нестерпимі!
Так ще й стали після цього винні!
Бо хотіли правди, хотіли бути сильними!
Але вернулись ті, які називали нас "бидлами"!
Але я вірю прийде Вона!
Та, що довела всім нам сповна!
Та, що за нас всіх готова на жертви!
Ворогів наших з "лиця" землі "стерти"!
І ми не будем жити в "руїні"
Слава Україні!!!
Автор Яцинич Микола Ігорович