ПОХВАЛЬНОЕ СЛОВО ГУЛАГу

[А. Ю. Экономов]

Нафталий Френкель, один из идеологов ГУЛАГа

Понял. Он был беспартийным идеологом.  Как-то не очень убедительно.

Лучше скажи, а как ты лично определяешь истинность сведений по какому-либо поводу?

[Георгиу]

Понял. Он был беспартийным идеологом.  Как-то не очень убедительно.

  Опустим чисто уголовно- воровские дела. А их было...
Фрагмент.
У червні 1919 року, щоб врятувати свою багатотисячну зграю від розправи, Япончик і Френкель всенародно оголошують про свій перехід до лав Червоної Армії. Через місяць Нафталій Френкель у складі 54-го полку під командуванням Михайла Вінницького (справжнє ім'я і прізвище Мишка Япончика) бере участь в бойових операціях на Південному фронті. У серпні 1920 року полк Мишка Япончика звільняє Херсон від петлюрівців. Але навіть будучи у формі командира Червоної Армії, Френкель не перериває тісний зв'язок із злочинним світом. Разом з Япончиком вони продовжують контролювати одеський порт і вантажі, що проходять через нього.

Френкель повертається додому тільки на початку 1921 року. Цілим і неушкодженим. Отримавши чималий авторитет серед карних злочинців, Френкель створює власну банду, яка з великим успіхом займається шахрайством, здирством і контрабандою. Але бандитизм не дозволяв йому вкладати у справу великі гроші. Проте, ввели НЕП - знову повезло. Під ширмою приватної контори Нафталій створив імперію контрабанди, яка почала діяти з колосальним розмахом. Цілий флот курсував між портами Румунії, Туреччини і Росії. У трюмах лежали товари: від шовкових панчох до коштовного каміння і валюти всіх країн світу. Нафталія не обдурював жоден кур'єр - усі його боялися і тому поважали. Товар продавався через своїх людей у магазинах, ресторанах і ломбардах по всій Росії. Гроші широкою річкою стікалися на банківські рахунки Френкеля. На Малій Арнаутській виготовлялися товари під маркою кращих магазинів Європи. Суди, міліція і митниця, московські чиновники - все було куплено.
 

[Георгиу]

Пропустим часть текста....
 Фрагмент.
ВІН ЗРОБИВ КАТОРГУ РЕНТАБЕЛЬНОЮ

До 1929 року він реорганізує саме управління. Френкель не сприймав навіть самого терміну «політико-виховна робота». Він вважав, що саме праця виховує, але не тільки. Саме це «не тільки» примусило його подивитися на табори досвідченим оком комерсанта.

Френкель знав, як робити бізнес. Друкарські машинки, тріщали без упину, виводячи на світло плани, кошториси, пропозиції по реорганізації соловецьких таборів. Нафталій Аронович дістає схвалення на проведення експерименту під назвою «госпрозрахунок».

Ув'язнені почали рубати ліс, зводити міста, прокладати рейки. Каторга перетворилася на джерело надходження величезних грошових коштів. Якщо раніше в Москві не знали, що робити з політв'язнями, то тепер їх катастрофічно не вистачало. На Луб'янку летіли прохання надсилати нові партії «зеків». Френкелю потрібно було прибрати з дороги всіх тих, хто опирався перебудові таборів за його макетом. Немов мітлою, він «вичистив» всіх своїх московських ворогів. Прибрав і старого недруга - Дерібаса.

У західних засобах масової інформації з’явилися матеріали про те, що молода радянська держава утримує засуджених у нелюдських умовах, створивши для цього гігантську систему концтаборів. Щоб виправдатись перед світовою громадськістю і показати переваги соціалізму, на Соловки відправляють Максима Горького, знаючи, що відомому пролетарському письменнику повірять. До його приїзду соловецька влада готувалася ґрунтовно: рубали крислаті ялини, вкопуючи в пісок навколо бараків та ін.

На честь приїзду Горького і письменників у таборі грав симфонічний оркестр. Траплялись і курйози, коли в одному із клубів Горький побачив, як «зеки» читали газети, тримаючи їх догори ногами. І хоча засудженим категорично заборонялося скаржитися, таємно вони слали письменнику записки, сподіваючись домогтися правди. Їх у письменника накопичилася ціла валіза, яка безслідно зникла ще до повернення в Москву.

Після візиту Горького в таборі провели чистку. А Френкелю запропонували очолити в Москві виробниче представництво всіх таборів ГУЛАГу ОДПУ СРСР. Йому виділили дачу під Москвою і автомобіль «ЗІС-101». Саме тоді відпрацьовувалася схема утримування засуджених в таборах і їх виправлення через працю. Френкель запропоновував використовувати дешеву працю репресованих на великих народносиньорырських будовах. Табори почали називати виправно-трудовими.

[Георгиу]

Ещё фрагмент.
БЕТОН БІЛОМОРКАНАЛУ СКРІПЛЮВАЛИ ЛЮДСЬКИМИ ТІЛАМИ


Сталіну потрібні були трудові перемоги. У 1931 році він наказав за 20 місяців збудувати канал довжиною 227 км, з’єднавши Біле море і Онезьке озеро. Начальником будівництва каналу призначили Нафталія Френкеля. Сотні тисяч «зеків» було кинуто на спорудження будови соціалізму. Їх знаряддями праці були грабарка, лопата, кувалда, сокира і дерев’яний журавель для переміщення валунів. І норма — будь-якою ціною! За ударну працю прибавляли пайку хліба, а при невиконанні норми на дні каналу заливали бетоном усю бригаду.

На будівництві Біломорканалу працювали до 100 тисяч в’язнів. Інколи смертність досягала 700 чоловік на добу. Померлих від виснаження і хвороб навіть не відвозили на кладовище. Їхні тіла кидали прямо в бетон при заливці шлюзів та причальних стінок. Проте загальна кількість в’язнів не зменшувалась: на будову щоденно привозили поповнення.

Весною 1933 року нарком Ягода рапортував Сталіну про готовність каналу до призначеного строку відкриття. Ідея відвідати будівництво каналу належала Максиму Горькому, який хотів переконати Сталіна, що письменницька інтелігенція може оспівувати трудові подвиги народу.

Письменницька група у складі 120 осіб відправились поїздом на урочисте відкриття каналу. У купе розміщалося троє, четверте місце займали ящики з провізією та дорогим спиртним. В той час, коли на Україні лютував страшний голод, письменницькі столи тріщали від харчових делікатесів.

Письменника Олександра Овдієнка все це так вразило, що він згодом пригадав: «Я ошалів від побаченого достатку. На великих блюдах з петрушкою в зубах під прозорою товщиною заливного лежали осетрові рибини і поросята. На вузьких довгих тарілках купались у жирі шматочки теши, сьомги, балику. Велика кількість тарілок була завалена пластинками ковбаси, шинки, сиру. Плавали в бурштиновій олії шпроти. Пломеніла свіжа редиска. В срібних відерцях прохолоджувались горілка, вино, шампанське, нарзан, боржомі».

За участь у будівництві каналу Френкеля нагородили першим орденом Леніна. Проте канал не знайшов свого судноплавного застосування. В умовах півночі канал глибиною в п’ять метрів знаходився під кригою сім місяців упродовж року. Але Сталіну потрібно було інше: грандіозні трудові досягнення та увічнення свого імені.

[Георгиу]

Ещё...
БАМ – ЦЕ НЕ ЛИШЕ КОМСОМОЛЬСЬКА БУДОВА 70-х...


Після XVII з’їзду ВКП (б) у серпні 1933 року Нафталія Френкеля призначили начальником робіт Байкало-Амурської магістралі. Спеціально для будови створили новий табір для репресованих БАМлаГ, зона якого простяглася від Чити до Хабаровська. У відправну точку БАМу, у виселок Свободний, Френкель прибув у спецвагоні, оздобленому розкішними меблями. Начальник постійно жив у вагоні, наскакуючи, наче «летючий голландець», від будови до будови.

Під звуки оркестру колишній в’язень особисто приймав партії репресованих. Усіх прибулих ставили на коліна в сніг і рахували по головах, а потім гнали в ліс робити просіки для майбутньої залізниці. Начальник будівництва мав у розпорядженні великі суми грошей. Частину він направляв на підкупи гулагівського начальства, більша частина використовувалася на утримання в’язнів, а частину, як економію, відсилав у казну.

Добовий раціон однієї людини на будові складали буханка хліба і баланда з мороженої риби. Люди страждали від цинги і вживали хвою. Бараків для всіх не вистачало і в’язні сотнями гинули від холоду і хвороб. За декілька років було прокладено більше 2,5 тисячі кілометрів залізниці. В архівах Благовєщенська збереглося два з половиною мільйони особових справ загиблих на тій будові. Було підраховано, що одне людське життя — ціна кожного збудованого метра будови віку. БАМ і Біломорканал увійшли в історію соціалістичного будівництва як смертельні пам’ятники жорстокості та насильства. Лише тепер підраховано, що на будівництві Біломорканалу загинуло до 300 тисяч в’язнів.

На розвиток діяльності Френкель отримує від уряду величезні на ті часи кошти. Вигострений, блискучий розум комерсанта і мерзотника дозволяє швидко обертати частину коштів. Нажиті гроші він пускає на підкуп і хабарі. У 1936 році він отримує звання дівінтенданта. Вся економіка БАМу в його руках.

[Hunter]

Еще раз и по русски.

[Георгиу]

ДО САТАНИ ПІШОВ В ОРДЕНАХ ЛЕНІНА


Але тут пробили на Червоній площі куранти, і наступив страшний 1937 рік. Вороги Френкеля, які ще залишилися в живих завили від захоплення, коли рознеслася новина про арешт Нафталія Ароновича в той час, коли масові репресії та чистки у військах та вищому керівництві досягли апогею. Вирок міг бути тільки один - розстріл. Але і тепер доля змилувалася над колишнім одеським авторитетом. Його врятували бездоганна репутація синьорырника і підтримка Берії. У 1940 році за особистим розпорядженням Берії його звільняють. І не просто звільняють. Нафталій Аронович очолює залізничний ГУЛАГ, запропонований ним самим. На дітище Френкеля посипались замовлення: будівництво залізничних трас біля Волги, біля кордонів з Іраном, мертва залізниця Ігарка-Салехард, Тайшет-Братськ. Він отримує звання корінженера і другий орден Леніна.

А з початком війни відомство Френкеля кинули на будівництво прифронтових доріг. Під час оборони Сталінграда з наказу Френкеля зеки розібрали залізничну колію БАМ-Тинда і перекинули рейки на оборону приволзького міста. Робота була виконана в найкоротші строки. 29 жовтня 1943 році генерал-лейтенанта інженерно-технічної служби НКВС Нафталія Ароновича Френкеля нагороджують третім орденом Леніна.

Нафталій Френкель володів завидною інтуїцією і вовчим чуттям. Інтуїтивно відчувши неладне, початок «єврейської справи», почесний орденоносець 28 квітня 1947 року подав прохання про відставку у зв’язку зі станом здоров’я. І його з почестями і черговою урядовою нагородою відправили на пенсію.
Через рік усі його соратники та сподвижники єврейської національності були арештовані і засуджені на великі строки ув’язнення.

Почесний пенсіонер Френкель поблажливо спостерігав за некрологами відомих йому людей в газетах і лише іронічно посміхався.

У 1960 році у віці сімдесяти семи років Нафталій Аронович мирно помер...
................................................
 Россияне,извините за текст на украинском языке, но больно уж в тему...

[А. Ю. Экономов]

  Опустим чисто уголовно- воровские дела. А их было...
Фрагмент.
У червні 1919 року, щоб врятувати...

Ну, прежде всего, не все смогут понять, что написано..., а повторяю свой вопрос - "...скажи, а как ты лично определяешь истинность сведений по какому-либо поводу"?

[Георгиу]

Есть немного  и на русском языке...
И еще о Френкеле:


В 1923 году в Одессу для обуздания коррупции, спекуляции и бандитизма приехал чекист Терентий Дмитриевич Дерибас. Интересно, что некоторые считали его потомком основателя Одессы, хотя он не имел к нему никакого отношения. Он родился в селе у Елизаветграда (Кировограда) в простой семье и заявлял, что звучная фамилия его происходит от запорожского казака по прозвищу Дери-бас.

Будучи рабочим в Кременчуге, Терентий Дмитриевич Дерибас вступает в 1903 году в ленинскую партию и становится профессиональным революционером с партийной кличкой Марат. В 1917- 1919 гг. Дерибас- в советских органах и на фронтах гражданской, а с 1920-го становится заместителем начальника секретного отдела ВЧК. Он исполнял особо щекотливые чекистские задания, связанные с наблюдением за лидером левых эсеров Марией Спиридоновой и похоронами патриарха Тихона.

В Одессу Терентий Дмитриевич Дерибас прибыл для нейтрализации огромного влияния олигарха - контрабандиста Натана Френкеля. Френкель был известен в Одессе еще до революции как удачливый махинатор и спекулянт. В Мариуполе у Френкеля была пароходная компания, и его называли лесным королем Черного моря, так как компания специализировалась на перепродаже леса. Особенно разбогател он в темный год революции, когда "из воздуха" делались огромные капиталы. В 1918 году Френкель уехал в соседнюю Турцию, где его уже знали как миллионера, владельца пароходной компании.

С началом НЭПа, в 1921 году, Френкель возвращается в Одессу, где образует крупнейший контрабандный трест, который проворачивает махинации с валютой вполне открыто. Стало известно, что Одесская ЧК, уголовный розыск, пограничники и таможня "были закуплены" Френкелем.

Он распространял слухи, что валютными махинациями занимается по тайному поручению ГПУ-ЧК, что золото и валюта стекаются в ГПУ, а взамен валютчики получают советские бумажные рубли. Натан Френкель опирался на авторитет многочисленных одесских раввинов и еврейской общины. Все свои действия он прикрывал нуждами этой общины. Казалось, нет сил для разоблачения этого финансового, политического и идеологического монстра.

Но Терентий Дмитриевич Дерибас сумел добиться у раввинов заверения в том, что они и не думают поддерживать Френкеля в его авантюрах. Обладая неограниченными столичными полномочиями, Дерибас сменил многих начальников одесских силовых структур, что обеспечило разоблачение тайного бизнеса клана Френкеля. Около полугода шел поединок между Дерибасом и Френкелем, звонки из Москвы и столичного Харькова были артиллерией в этой битве. Показания представителей уголовного мира против Френкеля, как пули, жалили последнего.

В конце концов Френкель и главные директора его треста были арестованы, коллегия ОГПУ вынесла Френкелю и его ближайшим подручным смертный приговор за контрабанду и спекуляцию с миллионными суммами. Но в Москве приговор заменили десятью годами лагерей на Соловках, где Френкель был на теплых должностях заведующего клубом, столовой. Уже через три года о Френкеле вспомнил Сталин. За заключенным Френкелем прилетел самолет, который доставил его в Москву.

Сталин, зная уникальность талантов Френкеля, предложил ему стать главным идеологом и главным конструктором системы концлагерей ГУЛАГ. О нем писал и Александр Солженицын в своем эпохальном труде "Архипелаг ГУЛАГ".

"От заключенного там (в исправительно-трудовых лагерях) надо взять все в первые три месяца - а потом он нам не нужен!" - заявлял Френкель уже на посту начальника всей гигантской системы лагерей. Френкель стал вскоре генералом Госбезопасности, Героем Социалистического Труда, орденоносцем. Убийца многих миллионов людей, он был обласкан системой и после смерти Сталина. Он благополучно дожил до генеральской пенсии и передавал свой огромный опыт новому поколению чекистов.

А что же Терентий Дмитриевич Дерибас? Его арестовали, когда он занимал должность представителя ОГПУ на Дальнем Востоке, и расстреляли в 1939 году как контрреволюционера и японского шпиона.

[А. Ю. Экономов]

Уже через три года о Френкеле вспомнил Сталин. За заключенным Френкелем прилетел самолет, который доставил его в Москву.

Сталин, зная уникальность талантов Френкеля, предложил ему стать главным идеологом и главным конструктором системы концлагерей ГУЛАГ.

Вот, хотя бы это... Я вижу утверждения и ничего более.

[Георгиу]

 
Френкель Нафталий
(1883 — 1960)

Из служащих, еврей. Окончил строительный техникум в Германии (1902—1904). Работал табельщиком, пом. прораба в стройконторе Гурфинкеля (Херсон 1897—1900). Прораб по постройке и ремонту складских помещений экспортной фирмы «Штейнер и К°» (Николаев, 1900—1902), прораб в стройконторе Гурфинкеля по постройке школ и клубов в еврейских колониях (Херсон, Николаев 1904—1915). Зав. строительством у землевладельца Юрицина (Николаев, 1915—1919); приемщик грузов на пароходах частных владельцев на Черном море (УССР, Турция 1919—1923).

Арестован ОГПУ, под следствием (1923—1924); осужден как мошеник и вор на 10 лет лагерей; находился в заключении в Соловецком лагере особого назначения (1924—1927).

Сделал карьеру в ОГПУ—НКВД—МВД: нач. произв. отд. УСЛОН ОГПУ (1927—1929); нач. представительства УСЛОН ОГПУ в Москве (1929—1930); нач. произв. отд. ГУЛАГ ОГПУ СССР (1930—1931); нач. работ Беломорстроя ОГПУ (1931); пом. нач. Беломорстроя ОГПУ (1933); нач. строительства Байкало-Амурской ж. д. (1933—1934); нач. строительства Байкало-Амурской ж. д. ОГПУ—НКВД (1934—1937); нач. Упр. Байкало-Амурского ИТЛ ОГПУ—НКВД (1934—1938); нач. Упр. желдорстроя на Дальнем Востоке НКВД (1938—1940); нач. Гл. упр. лагерей ж.-д. строительства, зам. нач. ГУЛАГ НКВД СССР (1940—1941); нач. Гл. упр. лагерей ж.-д. строительства НКВД—МВД СССР (1941—1947). Уволен из МВД (1947) в звании генерал-лейтенанта ИТС. Награжден тремя орденами Ленина.
...................................
 Кто хочет основательно разобраться в теме о ГУЛАГе,а не только о Френкеле,тому сюда http://www.solovki.ca/camp_20/butcher_frenkel.php

[Hunter]

"Его арестовали, когда он занимал должность представителя ОГПУ на Дальнем Востоке, и расстреляли в 1939 году как контрреволюционера и японского шпиона."






Вот она, родная советская дурость...

[А. Ю. Экономов]

 Кто хочет основательно разобраться в теме о ГУЛАГе,а не только о Френкеле,тому сюда...

Там вас ждут бездоказательные высказывания и просто много лжи.

[Вашкевич Виктор]

"Его арестовали, когда он занимал должность представителя ОГПУ на Дальнем Востоке, и расстреляли в 1939 году как контрреволюционера и японского шпиона."






Вот она, родная советская дурость...

В чем тут дурость?

Френкель организовывал  экономическую, хозяйственную деятельность,
а Дерибас гнобил ее.

По Френкелю - заключенные должны были работать, производить что-то,
а по Дерибасу должны были ходить строем.

От кого польза обществу?

[Георгиу]

В чем тут дурость?

Френкель организовывал  экономическую, хозяйственную деятельность,
а Дерибас гнобил ее.

По Френкелю - заключенные должны были работать, производить что-то,
а по Дерибасу должны были ходить строем.

От кого польза обществу?

Ну да,дурость,только чья! Польза обществу? Какому? Привычка утверждать,надеясь на неинформированность адресата?
"Френкель повертається додому тільки на початку 1921 року. Цілим і неушкодженим. Отримавши чималий авторитет серед карних злочинців, Френкель створює власну банду, яка з великим успіхом займається шахрайством, здирством і контрабандою. Але бандитизм не дозволяв йому вкладати у справу великі гроші. Проте, ввели НЕП - знову повезло. Під ширмою приватної контори Нафталій створив імперію контрабанди, яка почала діяти з колосальним розмахом. Цілий флот курсував між портами Румунії, Туреччини і Росії. У трюмах лежали товари: від шовкових панчох до коштовного каміння і валюти всіх країн світу. Нафталія не обдурював жоден кур'єр - усі його боялися і тому поважали. Товар продавався через своїх людей у магазинах, ресторанах і ломбардах по всій Росії. Гроші широкою річкою стікалися на банківські рахунки Френкеля. На Малій Арнаутській виготовлялися товари під маркою кращих магазинів Європи. Суди, міліція і митниця, московські чиновники - все було куплено.

КАР'ЄРА ПОЧАЛАСЯ НА СОЛОВКАХ


Коли на Луб'янку долетіли чутки про абсолютно божевільну діяльність Френкеля, у «залізного Фелікса» почала нервово сіпатися борідка. До Одеси був направлений член колегії ОДПУ Дерібас. Не дивлячись на те, що він був нащадком «того самого де Рібаса», Одеса побачила яскраво вираженого дегенерата. Карлик з величезними відкопиленими вухами і замашками садиста ненавидів усе і всіх. З Френкелем у них почалося велике протистояння, а точніше - велика гра.

У «синьорыря Одеси» були свої люди навіть у ДПУ. Однією з таких людей, що входили до ланки прикриття тресту, була стрімка зірка ОДПУ-НКВС, кар’єрист Генріх Ягода (справжнє ім’я — Гершель Ягуда). Та з часом найвпливовішим його покровителем стане Лаврентій Берія, який і пізніше надаватиме Френкелю заступництво. Поки Нафталій Аронович ретельно обдумував ситуацію, що склалася, і прикидав, якою сумою можна відкупитися від проклятого Дерібаса, останній, оминаючи одеський відділ НКВС, надсилав до Москви донесення. "

[Вашкевич Виктор]

Ну да,дурость,только чья! Польза обществу? Какому? Привычка утверждать,надеясь на неинформированность адресата?

Да хоть какой адресат информированный-неинформированный,
но он должен знать и признавать, что люди,  чтобы жить - должны кушать.
А кушать люди могут только то, что сделано их руками.
Значит, люди должны своим трудом производить продукт для потребления.
Френкель это производство продукта осуществлял, осуществлял преследуя
свой частный интерес, а Дерибас, признавая частный интерес Френкеля преступным,
гнобя Френкеля гробил хозяйственную деятельность общества,
то есть общество лишалось продукта. Что есть нехорошо для общества.

Сталину не нужны были марширующие колонны арестантов,
что мог организовать Дерибас;
Сталину нужен был валовой национальный продукт,
и Френкель его организовывал.

И все по справедливости: Дерибас расстрелян как герой,
Френкель умер как дрянь, как организатор ГУЛАГа.

[MALIK54]

кто будет организовывать производство в ГУЛАГе -жиды или марсиане-не имеет значения.Главное:наркоманы,педо и гомо,большие воры.капиталисты и деиократы-должны СИДЕТЬ.

[Вашкевич Виктор]

кто будет организовывать производство в ГУЛАГе -жиды или марсиане-не имеет значения.Главное:наркоманы,педо и гомо,большие воры.капиталисты и деиократы-должны СИДЕТЬ.

Вот в этом и состоит разница между Френкелем и Дерибасом.

Дерибас говорит: "должны сидеть",
Френкель говорит: "должны работать".

[Pektoralis]

кто будет организовывать производство в ГУЛАГе -жиды или марсиане-не имеет значения.Главное:наркоманы,педо и гомо,большие воры.капиталисты и деиократы-должны СИДЕТЬ.

 Это все эмоции. А правда состоит в том, что наркоманы,педо и гомо,большие воры находятся у власти. И кого они будут сажать и ежу понятно. Так что агитировать за ГУЛАГ в настоящий момент  - просто дурь

[эдя псковский]

Сказки о Голодоморе заставляют задуматься о сказках о Гулаге. Не оспариваемая в лоб (ибо путинско-крючковская) цифра 6,8 млн. расстреляных и погибших в заключении за весь сталинский период говорит о достаточно высокой гумманности советского общетва. Причем почти половина из этих жертв пришлась на годы войны.
Вероятность попасть в Гулаг была  существенно меньше ,чем сейчас пропасть без вести, быть зарезанным, задавленным машиной или умереть получив отказ в медмомощи. А вот убийств и смертей по этим статьям в СССР было в четыре раза меньше. Все цифры тупо опровергают вопли демократов. Поэтому если кто- то здесь завопит - "а вот если бы тебя!", то я на основании цифр отвечу, "а вот если тебя, но четыре раза!".