РИМ І КАМНІ
31 грудня 2015 рік. Крим. Сівастополь. Квартіра. У квартірі абсолютно темно і холодно. Чоловічий голос із темноти:
- Ну, с наступівшим тєбя жєна.
Другий голос, женській:
- і тєбя, Мітя. С празніком. Випьєм что лі?
Перший голос:
- Канешна випьєм, мілая.
Чутно шарудіння. Деякий час нічого не відбувається.
Мужській голос:
- Забил. Єто ж за шампанськім нада на кухню іті. Нєвідна правда нічіво. Сколько шагов нада сделать і потом павєрнуть на кухню, ти гаваріла?
Женській голос:
-Мітя, дєлаєш чітирє шага, патом когда пачуствуеш, что ударілся галавой, сварачівай влєво і іщо трі.
Мужській голос:
- Понял. Чьо, нє рускій чтолі.
Чутно обережні крокі і потом сильний удар.
Голос жінки після звуку удару:
- Вот тіпєрь сварачівай.
Голос чоловіка:
-Бля...
Опять чутно шарудіння на кухні.
Голос жінки:
- В халадільніке не сматри, все равно в квартірє холодно.
Обидва сміються.
Чутно, як мушчина вертається, знов сильний удар.
Жєнщіна:
- Йобнулся, паварачівай.
Наконєц, сидять знову. Темно.
Жєнщіна:
- Ну, налівай.
Чутно, як мушчина налива.
Жєнщіна:
- Мітя, ти мнє в карман наліваєш...
Мушчина:
- Та нівідна ж ні пса.
Жєнщіна:
- А давай тєпєрь випьєм. За Путіна, за Расію, за Крим. Я вот Мітя, панімаеш, за что люблю Путіна, так єто за то, что он мужчіна і дєржит слово - сказал нам кримчанам "єлєктрічества у вас нє будет до лєта" і відіш, нєт нікакого єлєктрічества! Мужской, твьордий паступок.
Мушчина:
- Ліда, а вот согласєн с тобой. Вспомні как Владіміровіч кєрчєнскую пєрєправу как сказал, что пока не построят, так вєдь йопт, і нє строят. Крємєнь, чєловєк.
Жєнщіна закусує, намагаючись в темноті попасти вилкою у тарілку:
- Да уж. Жалко, что не увідім новогоднєє обращєніє Путіна.
Мушчина трівожно:
- А в кого он будєт обращаться?
Жєнщіна:
- В Сталіна, канєшно. Ровно в полноч. Мітя, ти шо дурак? По тєліку.
Мушчина:
- А, да.
Женщіна мрійливо:
- Січас как тогда... Прі союзє. Помніш?... Я в комсомолє била. Купіть нєчєго, одєть нєчєго. А ми в поход... Маладиє, задорниє. Вот тєпєрь тоже так. Одна кілька сахалінская в магазінє. Как тогда. Єто же здорово, правда?
Мушчина:
- Правда.
Жєнщіна мацає в темноті стакан з холодним чає і ловко шморгає соплями од холоду:
- А хахли, говорят, замьорзнут єтой зімой. І правільно, нєчєго к нам Крим ездіть. Пускай тєпєрь в Егіпєт валят. А ми лєтом на Байкал. Там воздух говорят чістєйший і не так уж і холодно. Да?
Мітя обрічьонно:
- Да. Еслі до лєта доживьом...
Жєнщіна строго:
- Ти мнє ето брось. Доживьом... Скажи спасіба Путіну, что у нас геев нет.
Мужчина:
- Спасіба.
Жєнщіна:
- Вот. То то же. Ти мнє хоть і муж, но сообщу куда надо за такіє рєчі. Контра кругом, біндєровци, власовци всякіє і ти тут начінаєш. Путін на нас надєєтца. Ти знаеш как ему січас тяжєло. А ми потєрпім. Правда?
Мушчина:
- Правда.
Жєнщіна:
- Ну давай, нашу, потіхоньку...
Тихо начинають співать "Тяжолие годи уходят".
Раптом шось страшно начина бить по криші будинку і обидва за столом з переляку кідаються до вікна. Із страшним грохотом з неба падають камні