запитують за що стояв мандан:
2 паралельні реальності які майже не перетинались - наш, барикадний, справжній, і КДБешний фарс партійної жидви ОППИ, блюзнірство з ривалюцією гнидності, відмова лідерів-3,14дєрів очолити протест (коли площадь волав Лідера! , Лідера!, а жи2 на сцені косила під дурнів, кажучи ми всі колективний лідер). А чого власне було чекати від Фротманів - Цигєльських (тягнибакс), Яйценюха - Бакая, Етинзона -Кличка ? Чому я пішов на барикади Грушевського? що я бачив там і в чому брав участь, то важливо, але важливіше зрозуміти що мене здорового 51-річного дядьку, лікаря, капітану запасу повело на ризик свободою і життям. Коли поруч зі мною були молоді хлопи, що навіть не ховали лице, я розумів їх - вони гегемон, пролетарі та селяни, інколи зрідка ідейні інтелектуали як Нігоян, та все ж більшість з них навіть не мали мобілок. Так мій земляк з Кременчука, що хапонув кулю в обличчя, її вийняли, він знову повернувся на барикади, знову був поранений. заробив пневмонію від дебешного газу, яким нас травили. Коли потім йому пропонували лягти в лікарню - він відмовлявся, не хотів залишати площадь. Ось справжні герої, але і я не пас задніх. Допомагав хлопам розливати коктейлі, підносив склотару, яку на площадь проносити було заборонено, допомагав будувати барикади, тримав оборону з вечора після Водохреща, до самого ранку, а коли нас відпустили відпочити, то тільки встиг берці розшнурувати, як знову повідомили про атаку мусарні-беркутушок, і ще цілий день до самого вечора я тримав оборону разом з нашими побратимами з Кремня, ось тоді і надивився на звірства беркутні. Я взяв своє лікарське посвідчення на Площадь щоб мати можливість лікувати та оперувати поранених, мимо мене проносили поранених, а я вагався, чи кинути барикаду і йти витягати з очей кулі та уламки світлошумових гранат. Виводити з шоку, мити очі молоком чи спеціальним розчином, бо водою мити після газу було не можна. Під,їжджали швидкі допомоги раз за разом, але ліків у них не було, ми обдзвонювали аптеки, лікарні - щоб готувались прийняти прооперованих та важкопоранених. Когось доводилось виводити з коми прямо біля сцени площадьу, колись врятувати допоміг якусь нацменку, ім,я вже не пам,ятаю, коли підійшов до неї, коло неї вже була якась молоденька докторка з Дніпропетровська, яка поставила діагноз епілепсії і обрала вичікувальну тактику. Та відсутність судом та опрос свідків примусив мене поставити під сумнів її висновок. Я настояв на негайному виводі з коми і був правий, бо пацієнтка сказала що у неї гіпокальційемія, а не епілепсія, і аби ми вичікували, вона могла б вмерти. Я негайно наказав напоїти її молоком, яке носили волонтери промивати очі отруєним газом. Я тільки і сказав що пацієнтку слід передати у лікарню, як самооборонівці ледь не почали мене бити, адже я не знав тоді що мусарня викрадає з лікарень площадьівців, і потім вони зникають. Тоді я ще багато не знав, що не можна ходити поодинці, що зненацька можуть з,явитись тітушки і тоді тобі 3,14здець, якщо не маєш зброї. Так було зі мною, коли я йшов зайобаний ледь пересуваючись з барикад, через площадь до нашого намету, що знаходився прямо навпроти входу до КМДА. Ось там до мене ззаду зненацька підлетіло десь з 10 тітушок, що виринули десь з провулку що між площадьом та київрадою. Добре що я вчасно помітив тих покидьків і я розвернувшись махнув перед їх пиками дубиною з страшенним гострим гаком, яким ми виривали у беркутні щити, та їбашили мусарів! Тітушня кинулась врозсипну. А я пішов собі далі. Бо сил лишалось тільки дійти до намету, а там побратими і дівчата, що накормлять і зігріють.Особливо хочу згадати сміливих дівчат з бандерщини, що на барикадах були без жодного захисту, колись ми грілись біля діжки і мусарня пальнула мені в спину дробом, я відчув як він б,ється о пуховик, та дзвенить об метал діжки. Коли я хотів застерегти дівчину що стояла поруч, та показала мені шрами від дробу на шиї, як раз біля сонної артерії. Ті мусара могли її вбити тим пострілом. Але їм було насрати на всіх нас. Бо мінти не люди, це гівно, покидьки, яких ми будемо знищувати. І байдуже, що їх перейменували в нацгвардію і тепер вони обдирають волонтерів на блокпостах та кришують контрабас. Не пробачимо, не забудемо! Прийде час розплати. Добре, діточки і дяді з тьотями, не люблю сам коли букафф багато. то поки що притормозю зі спогадами. Тільки зазначу, що на площадьі був початок Національно-Визвольної війни проти внутрішньої окупації маскалів та жидів. А не те що вам кажутьгниди з 5 аналу Вальцмана -потрошили, творця ПР, вора і сина вора, брехливої хуцпової потвори...