Мы - Русы!

[Vittt]

Політичні вказівки ОУН Бандери травень, 1941 р.:
Вступ

ОУН використає війну з СССР для розгорнення боротьби за Суверенну Соборну Українську Державу, для прискорення її здобуття. (...)

II. Збройний зрив

Засяг революції: пірвати маси до боротьби з Москвою, до боротьби на всіх ділянках життя, а передусім збройної.(...) Водночас наша пропаганда - наставлена на здемобілізування військових ворожих частин і перетягнення їх у наші лави та творення спільно з ними української визвольної революційної армії, у склад якої беремо всіх українців та членів поневолених Москвою народів, проголошуючи велику мету нашої боротьби: Революцію на 1/6 земної кулі з ідеями: свободи народам, свободи людині й соціяльної справедливости. (...)

III.Вмарш чужих військ на Україну й Українська Державність

1. Якщо фронт боротьби третіх держав з Москвою буде пересуватися через українські землі, тоді військова окупація України подібними чужими військами неминуча. (...)
2. Наше завдання в такій ситуації: не допустити, щоби Україна була тільки тереном розгри чужих сил з нашим ворогом, а вслід за тим об'єктом чужого володіння. Навпаки, власною боротьбою, будуванням власної держави власними силами та за власною ініціятивою здобути собі ролю підмету і партнера, учасника війни та співтворця нового ладу на руїнах Московської імперії. Відкидаємо ролю обсерватора та пасивно-вичікуючу поставу супроти подій, що йдуть на українській землі, а зокрема супроти війни інших держав проти Москви і їхнього порядкування.
3. Для того держави, які ведуть боротьбу з Москвою і не ставляться вороже до України, трактуємо як природних союзників. (...)
4. Основною передумовою того є визнання і пошанування з боку тих держав суверенности і соборности України та дійсно позитивне ставлення до української державности. (...)
5. Дальше відношення України до тих держав залежатиме від того, як вони будуть трактувати і шанувати права та життєві вимоги України.
-------
ОУН у світлі постанов Великих Зборів. Конференцій та інших документів з боротьби. 1929-1955, б. д.- Мюнхен, 1955 / С. 48-52.

[Vittt]

Меморандум ОУН Бандери до уряду Райху (15) червня 1941 p.

І. (...) Цей меморандум... базується на переконанні, що весь цей комплекс питань важливий за своїми вагомими наслідками не тільки для України, але також для Німецького райху, і тільки таке рішення, яке відповідатиме історичним та народним інтересам України, також принесе користь Німеччині; рішення, несприйнятливе для України, завдасть також великої шкоди для Німеччини. (...) Дальше тут будуть висунені тільки ті аспекти, які затор-кують інтереси Німецького райху, але це не означає, що інтереси України мають бути другорядні. Бо українські націоналісти насамперед заступають інтереси свого власного народу. (...)

III. Навіть якщо при вході в Україну німецькі війська спочатку будуть самозрозуміле зустрічати як визволителів, таке ставлення може швидко змінитися якщо Німеччина увійде на Україну без наміру відновлення Української Держави й використання відповідних гасел. (...) Без незалежної Української Держави новий порядок в Європі немислимий... (...) Через двадцятирічне вороже наставления до влади наросли в душі українського народу елементи, які проявлятимуться по відношенні до кожного насильницького режиму, що не бере до уваги українських національних домагань... Лише від настанови українського народу залежатиме, чи Україна стане доповняючим простором для нововпорядкованої Європи, чи джерелом небезпек. Не треба ніколи забувати, що, крім німецького впливу, Україна також може зазнавати впливу Москви чи Англії. Бо в даний політичний момент, як би це не здавалось парадоксальним, Україна не перебуває, як у географічному просторі, між Німеччиною і Москвою, але між Німеччиною й Англією. Після двадцяти років насильницького більшовицького режиму український народ став дуже чутливий до всіх питань, що стосуються його свободи, і таке психологічне ставлення можна не тільки пояснити, а й треба мати його на увазі, якщо хтось хоче знайти в особі українців друзів і союзників. Безмежна любов до свободи проявляється в українців уже протягом трьох століть, а не щойно від двадцяти років. Це прагнення незалежності, воля до боротьби і постійна настроєність на опір проти іноземного впливу створили особливий тип сучасного українця, який проявляється у недовірливій і негативній поставі до всього чужого... Але також не треба забувати, що розумна політика може перетворити цю негативну поставу на набагато більшу волю до будівництва, якщо цю справу лишиться самим українцям. Найменше насильство викличе протилежні наслідки. Виходячи з того, що український революційний рух мало відомий або зовсім невідомий в Європі, та що тому не враховується багато моментів цього питання, тоді як інші моменти недооцінюється або переоцінюється, українські націоналісти вва жають своїм обов'язком сформулювати свої хоч скромні настанови щодо можливості вирішення українського питання.

IV. Не говорячи про відповідний взаємозв'язок у теперішніх німецько-російських відносинах, треба визнати таке: На європейському континенті зараз домінують дві імперіалістичні ідеї: німецька ідея Райху, яка спрямована на новий порядок в Європі, та ідея російського імперіалізму, що спирається на світову революцію. (...) У Східній Європі домінування з допомогою технічних засобів держави й адміністрації, що спираються на сильну окупаційну армію, неможливе на тривалий час. (...) Висновок: Військова окупація Східної Європи не може утримуватися тривалий час. Тільки новий політичний порядок, збудований на основі народного принципу, може гарантувати здоровий розвиток. Тільки незалежна Українська держава зможе відстоювати цей новий порядок.

[Vittt]

V. Зрозуміло, що Німеччина планує прилучити Україну до системи європейського континенту головним чином з економічних причин. Зараз Україна є найважливішим економічним фактором Радянського Союзу і найбагатшою країною Європи на природні ресурси. (...) При тому вона буде мусила сформувати на цьому великому економічному просторі власну економічну зону, бо ж саме цього вимагає Україна з огляду на свою величину і своє економічне значення. Тому то незвичайно важливим є брати до уваги незалежність України. (...) ...Перенесення економічного центру до Берліна разом зі збереженням централізованої системи і без забезпечення независимости української економіки не зможе задовольнити стремління України до співпраці з Європою. Висновок: Щоб могти виконувати функцію органічної частини великого європейського економічного простору і доповнювати його. Українська Держава мусить бути економічно самостійною.

VI. Виходячи з того, що інтереси двох наших народів потребують природного союзу, німецько-українські відносини повинні базуватися на щирій дружбі... (...) ...Українські збройні сили є найкращим засобом надати тривалу форму військовим чеснотам (українців), і вони будуть необхідні для захисту Української держави й організованого по-новому східного простору. (...) Висновок: Незалежні українські збройні сили, які відповідали би духу України, будуть гарантом німецько-українського союзу й зможуть послабити тиск Росії на Європу.

VII. Треба ствердити, що для вирішення українського питання нема жодної аналогії. Від 1938 року в Європі утворилися дві нові держави: Словаччина й Хорватія. Не вказуючи на різницю між країнами за їх розмірами чи за неселенням, українська проблема все таки значно важливіша, бо вирішення цієї проблеми спричинить радикальні зміни в політичній та економічній структурі європейського континенту і підніме питання, що мають міжконтинентальне значення. Але еволюція німецько-українських відносин залежить не лише від остаточного вирішення (української) проблеми, а й від методів, що будуть застосовані з самого початку. (...) ...Кожна потуга, яка, дбаючи одночасно про власні інтереси, бажає влаштувати новий порядок у Східній Європі, повинна мати на увазі цю рішучість (українців). (...) Організація Українських Націоналістів
-------
Bundesarchiv (BA).- Koblenz / 43/11 1500, f. 64-77.

[Vittt]

Акт відновлення Української Держави Львів, 30 червня 1941 p.

1. Волею Українського Народу Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української Держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України. Організація Українських Націоналістів, яка під проводом її творця і вождя ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ вела в останніх десятиліттях кривавого московсько-більшовицького поневолення завзяту боротьбу за свободу, взиває увесь український народ не скласти зброї так довго, доки на всіх українських землях не буде створена Українська Суверенна Держава. Суверенна Українська Влада запевнить Українському Народові лад і порядок, всесторонній розвиток усіх його сил та заспокоєння його потреб.

2. На західніх землях України твориться Українська Влада, яка підпорядкується Українському Національному Урядові, що створиться в столиці України - Києві з волі українського народу.

3. Відновлена Українська Держава буде тісно співдіяти з Націонал-Соціялістичною Великонімеччиною, що під проводом Адольфа Гітлера творить новий лад в Європі й світі та допомагає українському народові визволитися з-під московської окупації. Українська Національна Революційна Армія, що творитиметься на українській землі, боротиметься далі спільно з союзною німецькою армією проти московської окупації за Суверенну Соборну Українську Державу і новий справедливий лад у цілому світі. Хай живе Суверенна Соборна Українська Держава!

Хай живе Організація Українських Націоналістів! Хай живе Провідник Організації Українських Націоналістів Степан Бандера!

Слава Україні! Героям Слава!

Ярослав Стецько, в. р. Голова Національних Зборів
--------
ОУН у світлі постанов Великих Зборів. Конференцій та інших документів з боротьби. 1929-1955, б. д.- Мюнхен, 1955, С. 57-58

[Vittt]

Уривки розмови представників німецької влади з членами Українського Національного Комітету і Степаном Бандерою Краків, 3 липня 1941 p

Присутні: З німецького боку: державний підсекретар Кундт, д-р Фель, суддя фон Бюлов, пізніше полковник Бізанц. З українського боку: д-р Горбовий, проф. Андрієвський, Мудрий, д-р Шухевич. Пізніше Степан Бандера.

Кундт: Панове! Я попросив вас прийти не як членів Національного Комітету, а як приватних осіб. Передовсім, я прошу сказати мені, чи цей циркуляр дійсно підписаний вами.

Всі присутні панове відповідали: "Так".

Кундт: Я повинен вам з'ясувати все щодо цієї справи. Зміст цього циркуляру зовсім не відповідає фактам. Ні німецька влада, ані служби Берліна не проінформовані про існування українського уряду у Львові. Такий уряд був створений без їхнього відома. (...) ...Говориться також (у циркулярі), що Німецький райх і вермахт є вашими союзниками. Це неправильно: фюрер - єдиний, хто керує боротьбою, і ніяких українських союзників не існує. Можливо, що українці особисто відчувають велике піднесення і почувають себе нашими союзниками, але в розумінні державної термінології ми не є союзниками, ми є завойовниками російсько-радянської території. (...) Я від'їжджаю сьогодні в Берлін, де будуть прийняті інші рішення. Я тільки хотів негайно попередити вас у пристойний спосіб, щоб ви не продовжували робити речі такого роду й не осоромлювали себе перед вашою власною нацією. Компетентний політичний орган влади Райху, уповноважений фюрером, уважає передчасним створення Українського Національного Комітету, який також виступав би від імені України... Я передав далі ваш меморандум. Але остаточне рішення у цій справі належить лише фюреру... (...) ...Ми не знаємо, що вирішить фюрер, коли бойові дії будуть закінчені. В кожному разі він сам і тільки він буде вирішувати. Думаю, це ясно.

Зараз я поставлю кілька питань пану Бандері: У цій таємничій радіопередачі, переданій зі Львова або, може, з ворожого поста на тій самій частоті, сказано, що пана Бандеру призначено на пост голови вільної держави західних українців і що він потім проголосив чи, точніше, доручив прочитати декрет № 1, в якому він призначив Стецька главою країни.

Перше питання. Пане Бандеро, вас питали наперед, чи ви погоджуєтесь перебрати керівництво Українською Державою і чи звернення по радіо відбулося з вашою згодою?

Друге питання. Чи ви були ініціатором декрету № І? (...)

[Vittt]

Бандера: Ми вступили в бій, що розгортається нині, щоб боротися за незалежну і вільну Україну. Ми боремося за українські ідеї та цілі. Коли цей останній бій почався, я віддав наказ моїм людям здійснити все можливе, щоб можна було взяти участь у боротьбі разом із німецькими військами. Я дав розпорядження негайно організувати в окупованих німецькими військами районах адміністрацію та уряд країни. Я віддав цей наказ ще перед початком війни. (...)

Кундт: Чи на основі ваших наказів ваші люди проголосили вас тимчасовим головою першого українського уряду на Західній Україні?

Бандера: Я віддав наказ, будучи головою Організації Українських Націоналістів (ОУН), тобто як провідник українських націоналістів, оскільки ця організація перебуває у проводі українського народу. Я говорю тут від імени ОУН як провідник українського народу. ОУН - єдина організація, що вела боротьбу, і вона має право на підставі теперішньої боротьби творити уряд.

Кундт: Це право належить німецькому вермахту і фюреру, який завоював цю країну. Тільки він має право призначати український уряд. (...)

Бандера: Я хотів би ще раз ствердити і вияснити, що стосовно всіх наказів, які я видавав, я не покликався на жоден наказ ані на жодне порозуміння з будь-якою німецькою службовою інстанцією. Даючи всі розпорядження, я не спирався на жоден наказ, на жодну згоду німецьких чинників, а лише на мандат, що його я отримав від українців. Будівництво й організація українського життя можуть бути зреалізовані передусім лише українцями на замешкалій ними території, і це може само собою статися тільки тоді, коли до цього будуть залучені українські фактори. Я є тої думки, що тимчасово це можливе в порозумінні з німцями.

Кундт: Тільки сам Адольф Гітлер вирішує, що там буде відбуватися.
-------
Bundesarchiv (BA).- Koblenz. / NS 25/1198, С. 1, 2, 4, 7, 9, 10, 12, 14

[Vittt]

Деклярація політичного бюро Організації Українських Націоналістів щодо проголошення Української держави Берлін, 21 липня 1941 p.

Про ситуацію у Львові

І. Факти й причини.

1. Проголошення відновлення Української держави 30 червня 1941 p. у Львові - вже історичний факт, що займе місце серед найбільш славетних подій українського народу. Так само, як державні акти 22 січня 1918 p. в Києві і 1 листопада 1918 р. у Львові стали символами визвольної війни за незалежність 1917- 1921 pp., так і акт від 30 червня 1941 p. також стане символом сучасної боротьби за визволення української нації. (...)

2. (...) Українська держава була проголошена не тільки у Львові. Державна влада була встановлена скрізь у країні, де вже не було російської влади і також у деяких місцях до проголошення у Львові. Це доказує стихійне прагнення українського народу до державного суверенітету. Після встановлення державної влади все управління у селах, містах, районах і областях перейшло в руки українців. Те ж саме сталось і у Львові. (...)

4. (...) (Український) уряд узявся за організацію управління, економіки, міліції, охорони здоров'я і т. ін., тобто всього, що було негайно необхідно українському народові, як також і німецькій окупаційній армії. (...)

5. Хоча уряд був сформований ОУН, тільки декілька урядових постів було довірено членам ОУН, більшість портфелів належали людям, які, не будучи членами ОУН, були спеціалістами чи відомими українськими діячами. (...) Удар проти українського уряду ризикує бути розціненим українським народом як ворожий акт Німецького райху щодо самої ідеї української державности. Якщо Німеччина потребує щирих і вірних союзників, Україна могла би бути одним з них, але в якості незалежної держави. (...)

II. Практичні висновки. 1. Проголошення Української держави у Львові - довершений факт. Починаючи з цієї дати, усі акти здійснюються від імені Української держави. Це відноситься до всієї вже звільненої етнічної української території. 2. Для українського народу український уряд, створений у Львові під керівництвом Ярослава Стецька, заступника голови ОУН, продовжує мати чинність. (...) Політичне бюро Організації Українських Націоналістів Департамент зовнішньої політики і пропаганди
-------
Auswartiges Amt (AA).-Bonn / Ukraine, Pol. XIII, 24.

[Vittt]

Уривок із донесення айнзацгруп поліції безпеки і СД про діяльність і ситуацію в СРСР № 1 Берлін, 31 липня 1941 p.

Начальник поліції безпеки і СД. (...) Секретна справа Райху! В. Економічна ситуація. (...)На Західній Україні були виявлені несподівано великі запаси збіжжя. Зате на Сході Червона армія знищила його надзвичайно велику кількість. (...) Г. Поводження національних груп. (...) Україна Національна ситуація на Україні в даний момент неспокійна через вимоги активістів Бандери. Організація Українських Націоналістів (ОУН) Степана Бандери є найважливішим фактором боротьби в українському політичному житті. (...) Друга група під керівництвом полковника Андрія Мельника, у наслідок войовничої політики Бандери, все більше і більше втрачає підґрунтя як серед українців на Україні, так і серед тих, хто перебуває на території Райху. Група Мельника загалом має характер емігрантської організації й мало пов'язана з етнографічною українською територією. Мета групи Бандери - створення незалежної Української держави з повністю націоналістичним урядом; Бандера хотів би бачити на чолі цього уряду особистість, яка б не належала до жодної відомої політичної групи й особисто пережила у краю епоху поневолення. (...) Пропаганда людьми Бандери незалежності, що продовжується в певній мірі, не залишилась без наслідків. Порив до незалежності проявляється у всіх колах, особливо серед міського населення. Під час проголошення независимости в багатьох містах були самочинно створені органи управління (мери й управителі районів) без будь-якого погодження з німецькими органами влади. При тому поширювано також нелегальні газети, в яких надруковано звернення, передані публічно через радіостанцію Львова (проголошення створення крайового уряду). Айнзацкоманди змушені були неодноразово вживати заходів проти поширення цих газет ОУН і т. ін. Айнзацкоманди розформовують зараз постійно служби порядку, що їх створила ОУН, й займаються організацією нової міліції. (...)
------
Auswartiges Amt (AA).-Bonn / Inland 431 f. 39, 49, 50, 52.

[Vittt]

Меморандум Організації Українських Націоналістів щодо вимоги Німеччини ліквідувати український уряд Берлін, 14 серпня 1941 p.(...)

Мета ОУН - Українська держава

Мета боротьби Організації Українських націоналістів (ОУН) - тільки Українська держава, але не така держава, в якій ОУН була б обов'язково керівною силою. ОУН підпорядковується Українській державі, а не навпаки. Для ОУН важливо, що український уряд існує як зовнішна ознака Української держави; їй не йдеться про якийсь визначений уряд, тобто про наперед визначених осіб. Якщо Німеччина проголосила 6 як одну зі своїх цілей у боротьбі проти більшовизму відновлення Української держави чи перебудову Східньої Європи на основі створення національних держав, то питання про існуючий український уряд було б поставлене зовсім по-іншому... Ліквідація існуючого Державного правління, що утворилося на українській землі згідно з волею українського народу, в ситуації, коли Німеччина не з'ясувала своєї позиції щодо встановлення Української держави, може вказувати тільки на той факт, що Німеччина не бажає існування Української держави. (...)

Акт 30 червня 1941 p. й українсько-німецьке співробітництво

(...) 8. Всі старання проводу ОУН увійти в контакт з німецькими політичними установами Райху, щоб погодити політичну основу й спільну тактику, залишились безуспішними. Німецькі установи, з якими ОУН була в контакті, заявили про свою некомпетентність у цих справах, а напередодні війни сказали, що вирішення українського питання залежатиме від розвитку подій у самій Україні. Безпосередньо перед війною голова політичного бюро ОУН, теперішний голова Державного правління Ярослав Стецько намагався через повноважного представника ОУН у Берліні добитися переговорів із зовнішньополітичним відділом НСДАП у справі питань, які стосуються України. Ця спроба залишилася, на жаль, безуспішною, і ОУН не мала жодної можливости узгодити свою тактику і політичну лінію з належними німецькими політичними органами влади. Відповідальність за це не лежить у жодному випадку по стороні ОУН. Також у перші дні війни пан капітан проф. д-р Кох не спромігся дати жодної відповіді провідникові ОУН на питання політичного змісту.

Ставлення ОУН до Українського державного правління

Українське державне правління було створене з ініціятиви ОУН, але це не означає, що цей уряд залежить від ОУН. (...) ОУН не має жодного законного права розв'язати Державне правління. Це може зробити лише українська законодавча Національна асамблея. ОУН і Державне правління - це сьогодні два незалежні один від одного фактори: уряд є понадпартійним, і він створений на всеукраїнській базі; в його склад входять представники як Східної України, так і Західної України (останні з Галичини і Волині). Голова Українського державного правління підпорядковується провідникові ОУН лише в організаційних (партійних) питаннях. Державному правлінню підпорядкувалась не лише ОУН і її члени, а й також українці різних політичних поглядів. (л.)

Резюме

ОУН уважає, що: (...) г) Ліквідація встановленого у Львові 30 червня 1941 р. Українського державного правління може завдати великої шкоди не лише для України, а й для Німеччини. На наш погляд, таке рішення тільки потурбувало б українсько-німецькі взаємини, дуже пошкодило б розпочатій відбудові на європейському Сході і мало б негативні наслідки не лише на політичний, але тим самим і на економічний розвиток та на співпрацю. Вимога, щоб ОУН розв'язала Українське Державне Правління, містить далекойдучі внутрішньополітичні наслідки: ця вимога означає, що в українському політичному житті ОУН зрікається своєї керівної позиції у визвольній боротьбі і державницьких прагненнях. (...)
-------
Auswartiges Amt (AA).-Bonn / All. Akten, Pol. XIII, 24.

[Vittt]

Наказ СД про страту членів ОУН Бандери Місце постою, 25 листопада 1941 p.

Айнзацкоманда Ц/5 Поліції Безпеки і СД П. н. в щоденнику Команди: 12432/41

До Зовнішніх постів:

Київ

Дніпропетровськ

Миколаїв

Рівне

Житомир

Вінниця

Справа: ОУН (Рух Бандери). Незаперечне встановлено, що рух Бандери готує повстання у Райхскомісаріаті (Україна), мета якого-створення незалежної України. Всі активісти руху Бандери повинні бути негайно арештовані і після ґрунтовного допиту таємно знищені як грабіжники. Протоколи допитів мають бути переслані айнзацкоманді Ц/5.Цей лист має бути знищений командофюрером негайно після прочитання. підпис СС-оберштурмбанфюрер
-----
International Military Tribunal (IMT) Der Prozess gegen die Hauptkriegsverbrecher vor dem Internationalen Militargerichtshof.- Nurnberg, 1945-1946, 42 томи. /014-USSR (№ 7) XXXIX, С. 269-270.

[Vittt]

Постанови другої конференції Організації Українських Націоналістів (Квітень, 1942 p.)

(Уривки) Вступ

Свою революційну боротьбу за Українську Державу, ми тісно пов'язуємо з визвольною боротьбою, яку вели в Україні ВУД, СВУ, УВО. У своїй сучасній боротьбі стоїмо на засадах, на яких був оснований акт 30 червня 1941 p., вважаючи його історично правним, революційним та політичною маніфестацією волі всього українського народу жити власним державним життям.

Політичні постанови

(...) II. В сучасній складній і мінливій міжнародній ситуації ми, як і завжди, провадимо далекосяжну політику, яка передбачає різні можливості закінчення війни. Одночасно враховуємо близьку можливість збройної боротьби за українську держав ність у слушний час (розбиття Москви, загальне виснаження, зовнішнє і внутрішнє потрясения Німеччини). Тому, щоб енергія народу не вилилась у партизанщину, але оформилась у широкий всенародній рух, який забезпечить повну перемогу,- ми вже тепер організовуємо, мобілізовуємо пляново сили на всіх ділянках.

III. Свою політику ми будуємо:
а) на творенні й розбудові власних революційно-політичних і військових сил;
б) на самостійницькій, ні від кого незалежній всеукраїнській політиці революційної боротьби;
в) на використанні всіх можливостей і сил, що сприятимуть повстанню Української Держави. Зокрема на створенні широкого фронту боротьби поневолених народів Сходу й Заходу Європи; (...)
д) московсько-большевицькій міжнародній концепції - Інтернаціоналу й німецькій концепції т. зв. "Нової Європи" ми протиставляємо міжнародню концепцію справедливої національно-політично-синьорырської перебудови Європи на засаді вільних національних держав під гаслом - "Свобода народам і людині";
е) ми наголошуємо на ідеї Самостійної Соборної Української Держави, яка є життєвою необхідністю і вічним стремлінням Української Нації, вважаючи, що тільки справедлива розв'язка українського питання може зрівноважити сили Сходу Європи й зумовити вільне життя народів, поневолених Москвою. (...)

XXI. Критику німецької політично-синьорырської системи ведемо шляхом роз'яснювальної пропаганди серед мас, боротьби з вислужниками й опортуністами, стимулювання національної солідарности на всіх ділянках життя. Вороже наставляючи народ до всякого окупанта-загарбника, ми поборюємо всякі ледачі сподівання на чужу допомогу і ласку й виховуємо всенародне прагнення вибороти самостійність і соборність Україні. Всякі сновидні майбутні уступки культурні, синьорырські, адміністративні чи автономні, як також усякі політичні комбінації німців у справі України під натиском внутрішньо-політичних сил і зовнішніх подій важаємо тактично-політичним маневром, щоб витворити оманні сподівання і використати опортуністичні елементи для своєї імперіялістично-колоніяльної політики, відвернути увагу українського народу від боротьби за повну політичну й синьорырську незалежність України... (...)

Пропагандивні постанови

XL VII. Змагаємо до того, щоб нав'язати живі взаємини з поневоленими народами для співпраці й співборотьби проти окупантів-загарбників і імперіялізмів. Прагнемо охопити всі поневолені народи пропагандою нашої визвольної справи й вирішальної ролі України в боротьбі проти загарбницьких імперіялізмів.
Постій, квітень, 1942 p.
-----
ОУН у світлі постанов Великих Зборів. Конференцій та інших документів з боротьби. 1929-1955, б. д.- Мюнхен, 1955 /ее. 61 ff.

[Vittt]

Уривок із донесення про ворогів групи армії Б № 21 Головний штаб, 29 жовтня 1942 p.

Секретно! Bfh, H Geb. В Abt. lc Mr. 539/42 g. Відомості про ворога Звіт від половини серпня до половини жовтня № 21 І. Банди 1. Українські націоналісти. За повідомленням головнокомандуючого вермахту на Україні за 16 жовтня 1942 p. українські націоналісти вперше зібралися у районі Сарн у більшу банду і постійно отримують наплив. (...)
----
Bundesarchiv-Militararchiv (BA-MA).- Freiburg / RH 22/175.
========
Секретна німецька інструкція стосовно України Листопад 1942 p.

1. Наші вороги: комуністи, прихильники Бандери, партизани. Потенційно найнебезпечніші бандерівці. За всяку ціну знищити. 2. Школи тільки 4-класові. На другий рік (1943) закрити. 3. "Просвіти" обсервувати. Там діють Б (бандерівці)...
-----
Микола Лебедь, УПА - Українська Повстанська Армія.- Мюнхен, 1946 / С. 81.

[Vittt]

Уривок із резолюції третьої конференції ОУН Бандери 21 лютого 1943 p.

ОУН стверджує:
До А:
1. Сучасна війна на Сході, що її розпутано в ім'я імперіялістичних інтересів німецького націонал-соціялізму й московського большевизму, ведеться за протинародні реакційні цілі, обернення країни й народів у предмет колоніяльної експлуатації і грабунку, що несе за собою духово-моральний, соціяльно-економічний і національно-політичний визиск і гніт, тобто за повне поневолення народів і людини. Це, насамперед, війна з приводу України, яку оба імперіялізми трактують у своїх загарбницьких планах як центральну проблему їх імперіялістичної колітики на Сході Європи та випадову базу для дальших підбоїв. (...)

2. Німеччина своєю імперіялістичною політикою стосовно всіх європейських народів та терором і грабунком на окупованих теренах стала мобілізувати проти себе всі народи сучасної Європи, а в тому числі теж т. зв. союзників. У цей спосіб створила вона ідейно-політичні та матеріяльні основи для свого розвалу й уже хитається під ударами мільйонових армій ворогів та під впливом наростаючих у Європі революційних сил поневолених народів, її намагання приєднати або приневолити поневолені народи до ширшої боротьби з большевизмом, кривавитися в сучасній війні за її імперіалістичні інтереси, являються підступним маневром окупанта й спізненою пробою оминути наслідки доконаних помилок та одним із засобів скріпити свій воєнний потенціял силами поневолених народів. (...)

6. Україна знайшлася у сучасний момент між молотом а ковадлом двох ворожих імперіялізмів - Москви й Берліна, що в рівній мірі трактують її як колоніальний об'єкт. У своїй самостійницько-визвольній боротьбі український народ зустрічає яа відтинку своїх міжнародних акцій ряд перешкод, що є випливом необзнайомлення інших народів з українською справою, протиакцій історичних ворогів України, та є наслідком факту, що сучасна війна ведеться за інтереси великих імперіялістичних держав, які запрягають до своїх цілей інші народи та нехтують їхніми правами на національно-державне самоозначення. Тому для українського народу являється невідкличною вимогою вести боротьбу проти обох імперіялізмів на плятформі власних сил, а в основу своєї співпраці з другими народами класти їхнє визнання нашого права на власну державу й на цій площині шукати спільних інтересів, західних і східних народів у спільній боротьбі проти німецько-московського й інших імперіялізмів. (...)

4. В сьогоднішньому укладі міжнародних сил і в сучасній стадії визвольної боротьби українського народу всяка співпраця з німецьким окупантом і давана йому поміч у його конкуренційній боротьбі з московським імперіялізмом - являється на ділі піддержкою московського імперіялізму в Україні й назовні, та створює для нього можливості компромітувати в Україні й на міжнародному відтинку українську національно-визвольну боротьбу, як знаряддя німецького імперіялізму в його завойовницьких плянах. (...)

18. Приймаючи в основу ідею власної державности, як цілість своєї боротьби, український народ віддасть свою силу тільки для революційної боротьби за УССД та буде протиставитися всім ворожим спробам його використовувати та запрягати до воза чужих ворожих інтересів, а в своїй боротьбі проти ворожих імперіялістів стане рам'я об рам'я тільки з тими народами, що визнають його право на власне самостійне державне життя.

Засуджуємо всі спроби індивідуальної чи збірної співпраці з окупантами, як шкідництво й зраду українському народові. Заплямовуємо, як зрадників українського народу, всіх агентів і наємників, секретних співпрацівників гештапо, НКВД і інших, що за юдин гріш продають свою батьківщину.
-----
ОУН у світлі постанов Великих Зборів. Конференцій та інших документів з боротьби. 1929-1955, б. д.- Мюнхен, 1955 / С. 74 f.f.

[VicRus]

.
Из форума С-РПНР-Р:

сударь Оризон-НЗ!

Находясь за рубежом, Вы всё перепутали: в 2000 году советский человек, как производный советско-еврейской системы, приказал нам долго жить!

Да и не так плох был советский период СССР, по сравнению с жизнью мирового кап.религиозного быдла, в условиях, заметьте, уже беспредельного приращения прибыли ФРС USA и Израиля - Мировой иудео-христианской властью из...бранных - ГЛОБАЛИЗМА.

Вы - не объективны, поскольку в стихах не называете расово-этническую принадлежность родоначальников коммунистической идеи - евреев, которые, через преступный механизм поголовного уничтожения государствообразующего Славяно-Русского населения - открытого террора и геноцида, пришли к власти и продержались в условиях псевдо-коммунистической агонии до 1991 года, в альтернативе КАПИТАЛИСТИЧЕСКОЙ, что и подтвердил Мировой экономический и финансово-банковский кризис.

Начиная с ДО Российской Империи, под многофункционально-политическим и организационно-управленческим прессингом сефардов/ашкенази извне и сокрыто-поддерживающей пятой колонной внутри Славяно-Русского географического пространства (в дальнейшем Империи) - криптоевреев, через бойкот и саботаж производственно-экономической жизни государства, непосредственными разрушителями исторической сущности коренных народов Евразийского пространства, на объединяющей расово-этнические меньшинства религиозно-шизофренических платформах иудаизма, христианства и исламизма, сделали всё, чтобы разрушить и уничтожить Суперэтническую пассионарность Русов-Славяно-Русского населения. Методология уничтожения использовала родоплеменной сепаратизм, организованные и финансируемые евреями войны, подпольное распространение революционных парадигм - РАЗРУШЕНИЕ ИМПЕРИИ, бело-красный террор и сатанинскую политику откровенного военного ком.партийного геноцида Славяно-Русского населения, мы и имеем некий результирующий демографический итог КАТАСТРОФЫ ГЕНОМА БЕЛОЙ РАСЫ РУСОВ - ТРАГЕДИЮ. Именно об этом и надо писать.

Ваши стихи настолько далеки от диалектической сущности происходящего в РФ, что указывают на примитивно-авторскую посредственностью. Простите за откровенность…

Продолжение следует
...

[VicRus]

...
сударь Оризон-НЗ!

Последний раз предупреждаю!
Если Вы действительно не понимаете "Программу Великого Тысячелетия" С-РПНР-Р или пришли к нам на форум с чисто провокационными мыслями, мне придётся принять чисто административные меры.

Настоящую демографическую проблему Руси-России не решить многожёнством, поскольку она заключается подрывом пассионарности Генома Русов войнами, революциями и геноцидом! Если бы не эта хронологическая событийность, в настоящий момент, Славяно-Русское население всего Евразийского пространства - Белая РАСА РУСОВ, составляло бы более двух миллиардов человек! Благо, для этого есть все условия и территориальные - географические, и достаточность природных ресурсов. Исторически, каждая семья Славян, как моногамная, приращала пассионарность количеством - от десяти до 20 человек, несмотря на невыносимые условия выживания! Эти-то условия и создавала всегда власть, пронизанная инфильтрацией из...бранных!

Ваша идея многожёнства - не нова - стара, как Славянский Мир, в основе которой заложена полигамная сущность полуживотных/получеловеков Homo Erectus, с изначальем чёрной архаики семито-хамитов Ближне-Восточного региона. Некоторые Евро-славянские ветви уже попались на эту полигамную удочку и исчезли с лица Евразии. А что происходит с системой многожёнства в Средней Азии? - Настоящий бардак и деградация социума!

Белая раса Homo Sapiens, носителем и хранителем Генома которой является Русы-Славяне, в своё время, в условиях БОРЕИ, прошла ЭВОЛЮЦИОННУЮ систему Матриархата - котёл/улей, в котором количественно, в соответствии с Природно-эволюционным алгоритмом и была создана достаточная пассионарность расы, которой и была противопоставлена раса чёрной архаики Homo Erectus, после Первого контакта рас и ассимиляции Русами и начались все полигамные проблемы Цивилизации Планеты Земля. Чёрная раса систему этого социума - Матриархата - не проходила. Отсюда и все наследственные психоантропологические проблемы.

Тем более, после пост Апокалипсиса Матриархата, система ступенчато преобразовалась в Патриархат - Похолодание/Потепление! После Исхода на юг к теплу Русов Белой расы и строительства и учреждения новых Цивилизаций Русов Ура, Хараппа, Шумер, Вавилон и Кеми-Египет, и влились уже новые расово-этнические семьи семито-хамитов, ассимилированные Русами. Генетически-унаследованная полигамность семитов и привела к системе многожёнства в лице языческой парадигмы семитов-идолопоклонников, а затем и иудаизма, и магометанства.

Только диалектико-светские условия жизнеспособности моногамной СЕМЬИ Русов-Славян - условия прогрессивного развития в миниатюре, создаст условия возрождения расово-этнического ЯДРА, а значит и всех ветвей расово-этнического соответствия Геному Древа Белой расы. Полигамность - смерть исторической Кроны трёх Главных ветвей ВеликоРусов, МалоРусов и БелоРусов. Поэтому, оберегая корневую систему Древа Изначалья, мы в состоянии сохранить и три Главные ветви и все остальные расово-этнические веточки соответствия Корневой системе, а следовательно и плоды оного!

Итак, только диалектико-эвристическая система государственности "Государство-Нация", как система прогрессивного развития планетарного ядра Русов-Славяно-Русской Нации, в конструкции Славяно-Русской Республики Нации Русов, а не в кап.ком.соц, полусмешанных систем или полностью смешанных - полиизмовских систем, позволит справиться с демографической катастрофой Славян и ВОЗРОДИТЬ исторический ГЕНОМ Русов Беловодья, что зарисовывает, как минимум, перспективу возрождения Генома Белой расы и дальнейшее благополучие Славяно-Русской Нации – Будущее Отечества Русов!
...
Продолжение следует
.

[Vodolej]

"Правда истории" это наше (НАШЕ), современных представление о том, что было раньше. Правда от истории содержиться 1. В Подлинниках документов 2. Археологических материалах. ВСЁ. Все остальное, теории, гипотезы, мнения. Теория гипотизы и мнения могут быть хорошыми, то есть более-менее объективными, а могут быть плохими, то есть мало объективными, а могут быть полным бредом. Видимо, поэтому термина "великие историки" в принципе не существует.
 Теперь про Переяславскую раду. Подлинники чего вым нужны? Присяги царю? самого договора?
 Вот тута "статьи Богдана Хмельницкого", которые все называют Переяславским договором. Не подлинник конечно, современный перевод, со ссылками на ЦГАДА. У вас есть основания ему не доверять?

 http://old.portal-slovo.ru/rus/history/87/8826/

Вот тута "грамоты Алексея Михалча" которые все именуют присягой. Не подлинник конечно, современный перевод, со ссылками на ЦАГДА. У вас есть основания ему не доверять?

 http://old.portal-slovo.ru/rus/history/87/8826/&part=2

Вот тута речь Хмельницкого перед народом, которую все именуют принятием присяги. Не подлинник конечно, старое изложение, без указания откуда Маркевич эту речь взял. У вас есть основания ему не доверять?
 ( Чтоб не заморачиваться, крутите вниз до документа XXI. он озаглавлен "Выписка о бывшей а Переяславле...." Это она и есть - присяга)

http://lib.rus.ec/b/176398/read

Проба 1

[Vodolej]

"Правда истории" это наше (НАШЕ), современных представление о том, что было раньше. Правда от истории содержиться 1. В Подлинниках документов 2. Археологических материалах. ВСЁ. Все остальное, теории, гипотезы, мнения. Теория гипотизы и мнения могут быть хорошыми, то есть более-менее объективными, а могут быть плохими, то есть мало объективными, а могут быть полным бредом. Видимо, поэтому термина "великие историки" в принципе не существует.
 Теперь про Переяславскую раду. Подлинники чего вым нужны? Присяги царю? самого договора?
 Вот тута "статьи Богдана Хмельницкого", которые все называют Переяславским договором. Не подлинник конечно, современный перевод, со ссылками на ЦГАДА. У вас есть основания ему не доверять?

 http://old.portal-slovo.ru/rus/history/87/8826/

Вот тута "грамоты Алексея Михалча" которые все именуют присягой. Не подлинник конечно, современный перевод, со ссылками на ЦАГДА. У вас есть основания ему не доверять?

 http://old.portal-slovo.ru/rus/history/87/8826/&part=2

Вот тута речь Хмельницкого перед народом, которую все именуют принятием присяги. Не подлинник конечно, старое изложение, без указания откуда Маркевич эту речь взял. У вас есть основания ему не доверять?
 ( Чтоб не заморачиваться, крутите вниз до документа XXI. он озаглавлен "Выписка о бывшей а Переяславле...." Это она и есть - присяга)

http://lib.rus.ec/b/176398/read

Никак не удавалось вам ответить.
Если нет подлинника или его фотографии или ксерокопии то это уже не документ а художественное произведение. И для поиска истины уже нужно искать свидетельства современников событий в разных странах.

[ОГМ.]

Сам подумай: с 1991 года у нас "фошизтофф" был Площадь - вершина анархии и беспредела (по оценкам ваших СМИ), на котором МЫ весело пели песни, и даже морды друг другу не били. Военных конфликтов на территории Украины за время ее независимости  НЕ  БЫЛО.
У вас, таких свободолюбивых и уважительных ко всем и каждому, АРМИЯ успела ДВА РАЗА залить огнем Чечню (1994-1996; 1999-2000 гг.), отметилась в Южной Осетии, Абхазии и Грузии. Нет спокойствия в Сибири и на Дальнем Востоке. Сейчас на очереди Дагестан.

И последние 20 лет наши парни не являются пушечным мясом для ваших генералов-"миротворцев".  

 Во первых, фашистами я никого (и ваших Площадьовцев тоже) не назвал. Не надо передергивать. Я спросил кто ближе к ним стоит.
 Военных конфликтов не были, Виттт, у украинской армии, а вот у украинского народа, у украинсого этноса они были. Как убивали украинцев, правда вместе русскими в таждикистане, чечне.. тебе уже похер, да? В Молдове украинские мужики не шли в бой за ПМР,да? Естественно, военных конфликтов не было на территории самой Украины, у нас под Воронежем знаешь-ли тоже не воевали. Воевали там где несколько наций до развала жило. Видишь-ли Виттт, есть серьезное мнение будто к развалу Союза приложили руку америкосы через этих пресвоисламистов (ну, пусть даже немного приложили), поскольку сразу после вывода войск из Афгана, в Азии начали, причем подозрительно резко, очень резко, и подозрительно массово, очень массово, начали отстреливать "русских", под которыми понимали не только русских, а вообще всех некоренных.
 
 И про фашизм. А как ты думаешь, вот ты со своим уважением(или как ты там к нему относишся) Бендеры, учитывая, что он так и призывал убивать... не ближе к фашизму? А сосредоточивши все усилия своего умственного агрегата только на желании уязвить именно русских, ты не ближе к фашизму? Виттт может мне, поганому москалю, пора доставать из кладовки короткоствол, смазывать его и ждать когда ты придешь меня, поганого москаля, убивать? Или рано еще?
 
А ваши парни, да пушечным мясом не являются. А почему для "наших", что ты нас сейчас просвятишь народ как русские геноцидники сами в бой не ходили, а бросали на вражью рать цветущую украинскую молодежь, а сами в тылу делали "водка пил, земля валялся"?

[ОГМ.]

А вот это брехня, милейший.
Поляки украинцев всегда называли руськими и русинами, вплоть до 1939 г. И язык их соответственно: руський и  русинский.
Москалями изначально называли исключительно представителей Московии. Позже (с петровских времен) москалями стали именовать не народ, а официальную власть, и тех, кто поступил к ним на службу и перенял их язык. "Забрали в москали" - стойкое выражение времен крепостничества, введенного на Украине Екатериной II, означало "мобилизацию" в имперскую армию. Свою армию украинцы называли казачеством и находилась она в Запорожской Сечи (опять же ликвидированной Екатериной II, вместе с автономией Гетманщины-Украины).
А пришлый народ стали именовать "кацапами".

 Где брехня? Виттт я тебе написал "современные" поляки украинцев называют москалями. А ты в какие века поехал? Не ошибайся.Будь внимателен Виттт. БДИ.

[ОГМ.]

Архивные документы

Подробнее здесь:   http://www.ukrnationalfront.netfirms.com/oun-arc.htm#1
-----
Програмні постанови ОУН Бандери Квітень 1941:

(...) 2. Тільки вповні Суверенна Українська Держава може забезпечити українському народові свобідне життя й повний всесторонній розвиток усіх його сил.

3. Тільки шляхом революційної боротьби з наїздниками здобуде український народ свою державу.

4. Тільки справедливий націоналістичний суспільний лад буде основою сили Української держави й основою вільного життя всього українського народу. (...)

8. ОУН бореться за свободу всіх народів, поневолених Москвою, та їхнє право на своє власне державне життя...

9. ОУН змагає до з'єднання всіх українців в одному визвольному фронті Української національної Революції та організує і творить політично-мілітарну й визвольну силу, здатну перевести збройний зрив, здобути Українську Державу та кермувати нею. (...)
-----
Bundesarchiv (BA).- Koblenz / R 43/II 1500, і. 82-92.

 Ссылка не работат. А как Бандера плнаровал бороться за "свободу народов". (ключевые слова там заботливо выделены рамочками)

  http://en.wikipedia.org/wiki/File:Sam_ukr.jpg